Ніщо є ніщо

Один із найкращих способів використати вільний час – це витратити його на самоосвіту та творчість. Тож сидячи у в’язниці (а там вільного часу чимало), я намагався користатись моментом. Приміром, я вирішив прочитати те, до чого не доходили руки на свободі – нарешті вони (мої руки) дійшли до драматургії Лесі Українки, творів Джека Лондона, "Капіталу" Карла Маркса, епістолярної спадщини Владіміра Лєніна.

Детальніше...

Христос чи "європейські цінності"?

Нещодавно у ЗМІ з’явилася інформація про те, що представники Всеукраїнської ради Церков та релігійних організацій підтримали звернення до ЄС укласти "Угоду про асоціацію з Україною". За повідомленням Інтернет-порталу "Релігія в Україні", про це було заявлено під час проведеної у Брюсселі зустрічі представників Всеукраїнської ради Церков та релігійних організацій з єврокомісаром із питань розширення та Європейської політики сусідства Штефаном Фюле.

Детальніше...

Війна і Провидіння

Християнське моральне богослів’я розділяє справедливі і несправедливі війни, справедливе і несправедливе застосування сили загалом. Церква санкціонує використання сили в цілях поборення зла і творення добра. Водночас, як зазначав архієпископ Оскар Арнульф Ромео, "християни надають перевагу мові миру". Якщо сприймати цю тезу як певну аксіому, то можна прийти до висновку, що тотальна пацифікація, котра спостерігається у наш час, з точки зору християнського світогляду має оцінюватися як щось позитивне. Та чи так це насправді?

Детальніше...

Чорне Сонце – християнський символ

«В кожній людині є сонце, тільки дайте йому світити!»

Сократ

Що нам відомо про символ "Чорне Сонце"? Ми знаємо, що перші згадки про цей символ походять ще від 2300 р. до Р.Х. Найстаріший археологічний атрефакт із згадкою про "Чорне Сонце" прийшов до нас із еламського міста Сузи і датований 3 тис. до Р.Х. Цей символ знаходиться на стелі аккадського царя Нарам-Суена, що нині виставлена ​​в паризькому музеї Лувр.

 

Детальніше...

Ватикан і сирійська проблема

Низка заяв і звернень Папи Римського Франциска, а також інших сановників Католицької Церкви, дає підстави говорити про те, що Ватикан є достатньо заангажованим щодо сирійської проблеми. Цьому можна знайти декілька пояснень. По-перше, Церква далеко не вперше говорить про мир; людство давно звикло до того, Церква виступає одним із головних пропагандистів прощення і примирення. По-друге, в ході "громадянського конфлікту" у Сирії гинуть християни, в тому числі католики, тож було б дивно, якби Католицька Церква ніяк на це не реагувала. По-третє, різку риторику Ватикану щодо подій у Сирії і ймовірного військового втручання у її справи західних держав можна вважати продовженням досить незалежної, навіть нонконформістської лінії, котру вже встиг продемонструвати Папа Римський Франциск.

Детальніше...