Президентські вибори в Уругваї — двобій між правими та лівими

Маленька південноамериканська Республіка Уругвай переживає нелегкий період. Чинна проблема полягає в участі у претендентських перегонах відверто заідеологізованих фігур, що перетворює міські вулиці на місце для двобою між активістами правого і лівого таборів. Яким буде результат народного волевиявлення ми дізнаємося вже наприкінці місяця поточного року, коли буде оголошено переможця, а отже — нового голову уругвайської держави.

За повідомлянням місцевих ЗМІ, у другому турі за крісло президента змагаються 2 кандидати — лідер головної опозиційної правоконсервативної сили "Національна партія" (ісп. Partido Nacional) Луїс-Альберто Лакає-Поу і колишній мер-соціаліст уругвайської столиці Даніель-Карлос Мартінес-Віяміль. Станом на сьогодні головний опозиціонер Уругваю збирає коаліцію правих сил, щоб забезпечити собі перемогу, адже його рейтинги, згідно з опитуваннями зростають. Хоча результати першого туру були не на користь лідера "Національної партії": 685595 голосів (тобто 28,59%) проти 939363 голосів (тобто 39,17%) у його конкурента — лівака Даніеля-Карлоса Мартінеса-Віяміля, якого до того ж підтримує доволі популярна фігура в Уругваї, а саме — колишній президент Хосе-Альбернто Мухіка-Кордано.

Стимулом задля підтримки своєї виборчої кампанії Луїс-Альберто Лакає-Поу вважає пропозицію надання кандидатам, що вибули з президентських перегонів, міністерських посад у своєму уряді після здобуття перемоги. Наразі відомо, що свою прихильність головному уругвайському опозиціонеру висловив сенатор і представник новоствореної праворадикальної партії "Cabildo Abierto" Ґідо Мангіні-Ріос, а також лідер націоналістичної "Партії народу" (ісп. Partido de la Gente) Едґардо Новік. Водночас Даніеля-Карлоса Мартінеса-Віяміля підтримують ті, кому близька ліва ідеологія — лідер марксистсько-ленінської партії "Народна єдність" (ісп. Unidad Popular) Едуардо Рубіо і голова "Екологічної радикальної партії" (ісп. Partido Ecologista Radical Intransigente) Сесар Веґа.

Варто наголосити, що такий відвертий поділ на правих і лівих є традиційним для Уругваю. За останні 100 років ця південноамериканська країна пережила кілька народних повстань, військову диктатуру та навіть перебування відвертих шанувальників марксистської ідеології у найвищих державних кріслах. Підкреслимо, що на відміну від суддів — Бразилії, Аргентини та Парагваю, уругвайці все ж менш радикальні та поміркованіші, а тому навіть проходження у другий тур (голосування відбудеться 24 листопада) президентських виборів відвертих кандидатів-антагоністів не спричинить масових вуличних заворушень чи бунтів.

 

© Павло КОВАЛЬОВ