У боротьбі з "білими расистами" головне не забути про "чорних ґвалтівників"

Поки мешканці країн так званого цивілізованого світу (колективного Заходу) протестують проти свавілля правоохоронних органів і расизму, в Африці стрімко зростає рівень зґвалтувань. Епіцентром масових сексуальних злочинів стала Ніґерія. Прикметно, що правозахисні організації донедавна намагалися не помічати проблеми, адже боротися за права жіноцтва у країнах "третього світу" не те саме, що у "першому".

Вже понад місяць ніґерійці виходять на вулиці, попри карантинні обмеження у зв'язку з пандемією коронавірусу, протестуючи проти сексуального насильства. Небайдужі мешканці країни вимагають від влади та правоохоронних органів навести лад і встановити справедливості після ряду гучних випадків викрадення та зґвалтування десяток студенток у містах Бенін-Сіті та Абуджа. У соціальній мережі "Twitter" небайдужі активісти навіть оформили відповідну сторінку для набуття міжнародного розголосу кричущої ситуації в країні.

Важливо зауважити, що насилля над жінками, особливо молодими, відбувається на всій території майже 200-міьйонної Ніґерії. Від зловмисних дій "чорних ґвалтівників" страждають як християнки, так і мусульманки, адже до сьогодні представниці так званої "слабкої статі" досі вважаються "живим товаром". У поліції ж нарікають, що через зосередженість на боротьбі з терористичними угрупуваннями як "Boko Ḥarām", їм ніколи попереджувати та розкривати дрібні злочини, зокрема й зґвалтування.

У цілому ситуація з сексуальним насиллям у цій африканській країні вже давно стала справжнім "нічним жахом" для більшості молодих жінок. Оскільки поруч із викраденням і зґвалтуванням здебільшого зловмисники не відпускають своїх жертв живими після скоєного: тіла представниць "слабкої статі" доволі часто знаходять у понівеченому стані, з десятками отворів від кульових і ножових поранень, а іноді — зовсім без кінцівок й голови. Звісно, що проплаченим "борцям із расизмом" не до цього, адже організовувати масові вуличні погроми у США та ЄС куди безпечніше для життя, ніж справді допомагати знедоленим і постраждалим від насилля.

 

© Калєв КОРПІНЕН