Десовєтізація Придніпров'я

Завдяки прийнятим цього тижня Верховною Радою законам про заборону тоталітарної символіки, вперше за 23 роки незалежності з'явився реальний шанс очистити Січеслав (окупаційна назва Дніпропетровськ) від залишків комуністичного та колоніального минулого, у тому числі, повернувши йому, нарешті, українську назву.

"СІЧЕСЛАВ" - саме такою повинна бути нова назва міста вільних людей, які зупинили агресію ворога і щодня працюють задля зміцнення своєї держави. Ця назва уособлює славетну історію нашого краю, пробуджує силу, могутність і хоробрість наших предків, прославляє їх і надихає нас на нові звершення, на життя і на працю заради світлого майбутнього прийдешніх поколінь та рідної землі.
Для довідки: Січеслав (себто місто Січової, козацької слави) - неофіційна назва міста Катеринослава (Дніпропетровська) у 1918-1919 рр. Хоча, на думку деяких науковців, все ж таки існувало рішення Уряду Української Народної Республіки, відповідно до якого місту це ім'я надавалося офіційно. Так, у вересні 1919 р. київська газета "Рада" повідомила, що «Катеринослав місцевим Українським учительським товариством перейменовано на "Січеслав". Назва прищепилася». А "Українська загальна енциклопедія" (1931 р.) та "Енциклопедія українознавства" (1976 р.) подають свідоцтва: «Січеслав, назва Катеринослава у 1918 р.», тобто в часи ІІ-го Гетьманату Павла Скоропадського.
Сьогодні, Січеслав – це символ волі українського народу, щасливої праці на своїй землі. Це символ відроджених українських цінностей: веселої вдачі, доброзичливості, гостинності, сміливості і щирості, завзяття і натхненності. Січеслав – потужне місто на могутньому Дніпрі, серце Низової Наддніпрянщини. Це місто велетнів-заводів, це місто – перлина України і за красою, і за економічним потенціалом. Це місто, від якого починається Великий Луг, овіяний козацькою славою, Пороги, південні степи Таврії, що розкинулися ген-ген аж до українського Криму. Січеслав – місто вільних людей, культурний і духовний центр Сходу та Центру України.

 

© Ревуч СІЧОВИЙ