Білошкірі бразильці прагнуть створити власну країну

Нещодавно, сотні тисяч людей на півдні Бразилії проголосували на неофіційному плебісциті, щоб у подальшому мати певні підстави для відокремлення від найбільшої держави Південної Америки і сформувати свою власну країну. Протягом 5-10 жовтня цього року 96% мешканців південних бразильських штатів Парана, Санта-Катаріна і Ріу-Ґранді-ду-Сул мали можливість віддати свій голос під час так званого Plebisul'у на користь можливого виходу свого штату зі складу Федеративної Республіки Бразилія.

Як відомо, територія Південної Бразилії має переважну більшість (95%) білошкірого населення, нащадків європейських мігрантів (португальців, італійців, німців, українців, поляків), вся інша територія Бразилії в основному має чорношкіре або змішане населення. За словами організаторів ініціативного голосування, активістів руху "Південь - це моя країна" (порт. O Sul é o Meu País), вони прагнуть від'єднати південі штати від Бразилії через існування різних причин, наслідуючи своїх ідеологічних попередників часів війни Фаррапуш (1835-1845) - республіканського повстання проти урядової корупції бразильського імператора Педру ІІ та його урядової адміністрації. Для активістів руху "Південь - це моя країна" урядування колишніх лівацьких президентів Луїза-Інасіу Лули-да-Сілви та Ділми Руссефф для мешканців 3-х південних штатів життя стало нестерпним: по-перше, вони повинні платити високі податки, щоб підтримати іншу, більш біднішу і більш кольорову частину країни; по-друге, провідні політики (в особі вище згаданихх президентів) були визнані винними в корупції, що нагадує часи корупції урядової адміністрації імперетора Педру ІІ; i по-третє, нинішній ніби-то демократичний уряд веде сплановану "асиміляційну кампанію" зі змішування білошкірих і кольорових бразильців не тільки у великих, а й у маленьких містах по всій країні.
"На нашу думку, на півдні Бразилії, а саме у штатах Парана, Санта-Катаріна та Ріу-Ґранді-ду-Сул, є всі умови для підтримки місцевого населення його власною працею і генерації природних багатств. Сьогодні ми генеруємо величезну кількість нашого багатства (прибутків та заощаджень) в якості федеральних податків та пільг, які експортуються до столиці, а звідти - на Північ та Схід Бразилії і бідні штати як Амапа та Сержипі. Для нас, мешканців Півдня, не існує ніякої альтернативи цій політиці визиску добропорядних громадян і сумлінних платників податку", - висловив свою думку один з активістів "Південь - це моя країна", Жузе Ґонсалвіш. Підтверджує слова активіста з Півдня Бразилії і офіційна статистика: згідно із даними Міністертства фінансів Федеративної Республіки Бразилія, в липні 2016-го р. мешканці штату Баїя (кількість яких дорівнює 15 млн. осіб), заплатили менше половини федеральних податків ніж у той час зробили мешканці штату Ріу-Ґранді-ду-Сул, кількість ких дорівнює 11 млн. осіб.
Незважаючи на те, що голосування під час так званого Plebisul не є юридично обов'язковим для подальшого виконання, дехто з мешканців південних бразильських штатів зазначає, що воліли б знову стати частиною далекої Португалії, а не залишатися частиною Бразилії, хоча незалежність теж може стати далекосяжною мрією, якщо корупція і надалі буде роз'їдати єдину Бразильську Державу. У той же час, на думку ярих захисників традиційної ідентичності білошкірої меншості Бразилії така ситуація не означає, що всі надії втрачені, адже все відбувається навпаки - нащадки європейських мігрантів, так звана "біла меншина Бразилії", починають більше піклуватися про свою автентичність. Крім того, існують не тільки расово-етнічні, а й також культурні відмінності між регіонами великої Бразилії. У деяких містах південних штатів, зокрема в Парані та Санта-Катаріні, нащадки німецьких та українських поселенців знають і говорять мовою своїх пращурів краще, ніж португальською, зберігаючи мовно-культурну єдність своєї спільноти.

 

© Дом ФІЛЛІПС