Архів Ла-Паса розсекретив документи "болівійського Шиндлера"

Останні архівні дослідження, проведенні істориками в Ла-Пасі минулого тижня, викрили раніше забуту сторінку з життя одного єврейського бізнесмена, названого "болівійським Шиндлером", який допомогав тисячам своїм одноплемінникам тікати від репресій гітлерівського Третього Райху у 1930-1940-х рр. в Болівію.

Керівник архіву Багатонаціональної Держави Болівія в Ла-Пасі Едґар Рамірес 18 березня 2017 р. продемонстрував охочим документи, що розповідають про допомогу олігарха Маурісіо Гохшільда ​​німецьким євреям. Стоси паперів описують неймовірну історію спасіння єврейського населення від нацистів, протягом 1934-1943 рр., що зберігалися 70 років у штаб-квартирі болівійської гірничодобувної компанії "Bolivian Mining Corporation", яку раніше очолював єврейський підприємець німецького походження Маурісіо Гохшільд.

Ще за життя Маурісуо Гохшільд отримав репутацію олігарха-монополіста, який заробив власні статки на крові та смертях сотень болівійських шахтарів. Проте нові архівні дослідження виявили й світлу сторону його життя: з кінця 1933 р. болівійський бізнесмен допомагав німецьким євреям мігрувати у Південну Америку, рятуючись від переслідувань гітлерівського режиму. Керівниця прес-служби "Bolivian Mining Corporation" Карола Кампос повідомила, що Маурісіо Гохшільд не тільки допомагав переправляти євреїв до Болівії, а й забезпечував їх робочими місцями у великих промислових містах: Ла-Пас, Санта-Крус, Сукре та Потосі. Гірничодобувна компанія, якою спільно з Маурісіо Гохшільдом володіли корінні болівійці іспанського походження Віктор Арамайо та Сімон Патіно, була націоналізована болівійських урядом в 1952 р. У той час, на початку 1950-х рр., керівництво "Bolivian Mining Corporation" звинувачували в розкраданнях державної власності, адже прибуток від продажу олова та срібла, добутого в державних копальнях Болівії, йшла безпосередньо в кишеню магнатів, у першу чергу, єврея Маурісіо Гохшільда. На жаль, достовірно невідомо чи дійсно керівництво "Bolivian Mining Corporation" привласнювали гроші від фінансових операцій.

Проте на сьогодні беззаперечним фактом є те, що більшість коштів "Bolivian Mining Corporation" Маурісіо Гохшільд направляв у вигляді допомоги німецьким євреям. Керівник архіву Багатонаціональної Держави Болівія в Ла-Пасі Едґар Рамірес розповів, що в 1930-х рр. Маурісіо Гохшільд висилав контракти на роботу євреям в Німеччину напряму через болівійське посольство в Берліні, щоб вони могли легально покинути майбутній гітлерівський Третій Райх. Зберігся також лист з дитячого саду в Ла-Пасі, з проханням до єврейського олігарха надати допомогу в розміщенні дітей єврейських біженців, а також, лист від соціалістичної влади Французької Республіки з проханням прийняти в Болівії кілька тисяч єврейських дітей-сиріт. Тож для багатьох євреїв Болівія стала першою країною для подальшої осілої міграції в США, Бразилію, Аргентину та Ізраїль.

За свідченнями американського історика Роберта Брокмана, в 1938 р. болівійських олігарх залишив запис у своєму щоденнику, що особисто допоміг від 2000 до 3000 євреям втекти від гітлерівських репресій та осісти в Ла-Пасі, Сукре, Потосі і Санта-Крусі. А вже наступного 1939 р. Маурісіо Гохшільд записує, що допомога була надана 9000 особам єврейського походження. Ці цифри у кілька разів чисельніше ніж, скажімо, показник врятованих євреїв відомим німецьким промисловцем Оскар Шиндлером, історія якого оповідається в оскароносному фільмі Стівена Спілберґа "Список Шиндлера" (1993 р.). Дізнавшись про кількість врятованих, американські та німецькі ЗМІ одразу ж окрестили Маурісіо Гохшільда "​​болівійським Шиндлером".

Крім того дослідник Роберт Брокман акцентує увагу на тому, що саме зв'язки олігарха єврейського походження з тодішнім болівійським президентом Германом Бушем-Бессера допомогли врятувати таку кількість ніецьких євреїв. За словами американського історика. Маурісіо Гохшільд, вкладаючи великі кошти в розбудову військово-промислового комплексу Болівії, таким чином зміг переконати Германа Буша відкрити весною 1938 р. безвізовий в'їзд в країну єврейським мігрантами. Бізнесмен мотивував це тим, що Болівії потрібні робочі руки для підняття як промисловості, так і сільського господарства. Звичайно, що серед єврєїв-мігрантів були не стільки робітники, скількі діячі мистецтва і культури. Однак попри це, Маурісіо Гохшільд повністю фінансував дорогу і розміщення єврейських біженців, які по прибуттю відразу ж отримували роботу, на відміну від корінних болівійців, що в той же час, зазнали високого рівня безробіття. На початку 1940-х рр. в Болівії налічувалось близько 15 тис. євреїв, хоча мало хто з них на довго затримався в гірській та посушливій Болівії.

 

© Павло КОВАЛЬОВ