У гирлі непроханої війни...

Хто краще знає, про те, як боронити рідну землю, як не ті, хто ризикує власним життям у найгарячіших точках держави – на Луганщині та на Донеччині. Хто під обстрілами гармат молиться за власну родину та рідну Україну? Звісно, що наші захисники з різних куточків України.

Ярослав Климик із Хуста перебуває в зоні проведення бойових дій на Донбасі ще з червня 2015-го р. Він пішов на фронт добровільно. Родина звістку про доленосний вибір сприйняла боляче, але поставилась до рішучого кроку чоловіка із порозумінням. На сьогодні досвідчений боєць, який пройшов пекельні барикади зимового Майдану, служить у лавах 46-го окремого батальйону спеціального призначення "Донбас-Україна".

До призову Ярослав Климик мав роботу, не бідував. Але навесні 2014-го р., коли ворог поліз з усіх щілин, просто відчув потребу захищати Батьківщину, а патріотизм взяв гору над усіма іншими почуттями. Військовий згадує, що бойові побратими у зоні проведення бойових дій стають не просто друзями, а справжніми братами. Адже у критичних ситуаціях виявляється справжня чоловіча дружба, довіра. Мобільна група 46-го ОБСП ЗСУ тримала лінію оборони біля Горлівки та Бахмута, куди також влилися добровольці з батальйонів імені генерала Кульчинського та "Донбас", а також, націоналісти з ДУК ПС.

Щоденне життя на передовій – це щоденні обстріли з ворожої сторони, наметовий побут на 20 осіб, польова кухня, співпраця з волонтерами... Найгіршим Ярослав Климик у неоголошеній війні вважає відсутність наказів наступати! Вояки, спраглі до героїчних звершень та визвольного поступу, вже майже 3 роки очікують активних дій, живучи в примарі так званого "мінського перемир’я" та очікування.

Необхідно зазначити, що разом з бойовими товаришами Ярославу Климику вдалося захопити чимало ворожої техніки, танків, боєкомплекту. Справжній герой та відважний захисник Батьківщини не на словах, а з власного досвіду знає, як то боронити державний суверенітет і нести варту миру між пеклом "народних республік" та звільненою територією України. Розсудливий і скромний військовий запевняє, що найбільше мріє про те, аби не помирали побратими; аби перемогою, а не миром, закінчилася війна; щоб цілісна, єдина й неподільна нація, врешті-решт, стала невіддільною частиною європейської спілки; та, щоб в Україні минули всі економічні та політичні негаразди...

 

© Марина АЛДОН