Межа героїзму

У період масової девальвації цінностей, хотілося з особливою повагою поговорити про героїзм. Коли мусульманин здійснює намаз, у нас нема потреби дізнаватися його віросповідання. Точно так і з християнином, коли той хреститься під час літургії у храмі. Що вже й казати про терориста, який збирається здійснити невідворотний злочин. До чого це все?..

Згадані вище явища говорять про те, що ми не є тими, ким себе відчуваємо в певний момент часу. Але ми є тими, чиї дії здійснюємо, чиї архетипи наслідуємо... Іншими словами, дії зумовлюють нас стосовно Всесвіту. У зв'язку з цим хочеться поставити запитання: що повинен робити європеєць, щоб залишатися європейцем, а не перетворитися на типовго педставника нової Єврабії? Якби ми погодилися, що європеєць – це тільки доконаний факт, який має таким бути по праву місця народження, тоді все було просто. Але, на щастя, все зовсім не так, як видається на перший погляд!

Європеєць  це не тільки кров у наших жилах, а й відчуття і разом з тимрозуміння своєї європейської культури. І тепер перед нами постає останнє запитання: хто тоді є героєм у розумінні європейського відчуття? Дуже важливо розуміти цю думку: за життя людина не може бути героєм, однак ним можна стати. Стати в певний момент, в момент звершення та чину. Людина, що наслідує архетипи своєї культури, не є їхньою подобою, але живе тим моментом, щоб стати героєм, уподібнитися його сталим архетипам. І ставши на шлях героїзму, вмить загинути, застигнути в камені, придбавши свою останню, бажану, героїчну форму.

Неможливо прожити героєм все життя. Підготовка себе до статусу героя – ще не героїзм. І хто цього не розуміє, той є культурним варваром! Щоб повною мірою усвідомити це, потрібно прочитати "Іліаду" Гомера, де перед нами постає Ахілл, який живе моментом "звершення". Протягом всієї книги, Ахілл майже не бере участі в битвах, але він точно знає, що смерть повинна застати його тільки в одній єдиній формі  формі героя. Мета героя  померти в зеніті слави. Коли настає апофеоз, герой готовий розлучитися з життям. Хто не знає, "Іліада" починається так: «Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея, пагубний гнів, що лиха ахеям багато накоїв...». Іншими словами, героєм є той, хто робить героїчний вчинок (ми не повинні питати себе: чи є ця людина героєм, ми повинні бачити це).

Тут також необхідно диференціювати поняття "був", "став" і "є". Адже у проблематиці появи героїв сьогодення – це надважливо! Отже, "є"  це той, хто помер в момент свого апофеозу. "Став"  це безпосередній момент апофеозу. "Був" – це той, хто пережив момент свого героїчного апофеозу. І в такому ключі буде коректно сказати: «Так, ти був героєм, але зараз ти продажна тушка!». Саме це є маркером нашої цивілізації, а не різні самовизнані поп-особистості. На цьому стоїмо!

 

© Норберт ФОСТЕР