Київ як символ фалократії

Київ столиця світової потенції і фалократії. Підтвердження цьому можна легко відстежити у дзеркалі ономастики. Назва нашої столиці – чоловічого роду. Це вам не Москва, Пєнза чи Вологда. Втім, найцікавіше криється у корені найменування стольного граду...

Кий – не лише ім'я полянського князя, якому приписують заснування родо-плнменного полісу, а й іменник української мови. Палиця, спис, булава, у символічній площині завжди містили в собі базовий образ фалоса, відтак влади і верховенства порядку. Перначі, скипетри і держави – є продовженням цього асоціативного ряду. Хай би там що, але як корабель назовеш, така доля його і спіткатиме. Київ зрештою став однією з найбільших столиць Європи, а його назва ствердилась як найграндіозніший пам'ятник світоглядного лого-фалоцентризму в історії людської цивілізації.

Більшості жінок властиво прагнути чоловіків. І киянки поміж них є найщасливішими, оскільки живуть у лігві маскулінності та лагідного патріархату. Це відчувається ними на енергетичному рівні. У широкому розумінні, більшість жінок планети підсвідомо воліють стати киянками та насолоджуватися своєю затребуваністю у фалічному царстві на схилах Дніпра. Втім, патріархат у наші дні трохи поступився своїми позиціями і водевільний постмодерн використав кінчик Кия, як арену сміхотворних вистав та опереток. Одна з них має вигляд ходи феміністок 8-го березня. Те, що вони називають "маршем рівності" насправді є маршем проти потенції.

Неможливо поліпшити стан "рівних прав" не погіршивши при цьому стан потенції. Такий висновок підтримали б автори закону збереження маси/матерії Лавуазьє та Ломоносов. (Поліпшення в одній ділянці буття, нерозривно пов'язані з погіршенням у іншій). Фемінізм давно став чоловіконенависницькою ідеологією, який прагне лишити без належної порції фалократії здорових і повноцінних жінок. Попри усю правозахисну єретичну риторику мета феміністок  стати чоловікинями, тобто карикатурною подобою чоловіка, лишивши при цьому жінок жіночності. Сутність жінки вони замінюють пустим симулякром, який має похмуру маскулінну подобу (типова відповідність духу постмодерну).

Марш "за права жінок" це не лише лицемірна підміна понять, але й протест проти твердинь, ерекції та маскулінності. Це квазі-бунт неповноцінних чоловікинь/чоловікинесс проти мужської природи, а у ширшому значенні – проти духу та філософії Києва. Але розуміння того, що це негігієнічне зібрання ущербних чоловікинь відбувається на поверхні Кия нагадує мені суто хлопчачу забавку  смикати за косичку ту однокласницю, яка тобі подобається найбільше. У випадку з феміністками усе з точністю до навпаки. І справжнім чоловікам нічого не лишається, як з гучним теократичним сміхом посміятися над маршем вапіющєй нєлєпості, який мав місце у Києві 8-го березня.

 

© Дмитро САВЧЕНКО