Україна має противитись "ґендерній рівності"

Якщо не зупинити ЛГБТ-пропаганду та хвилю фемінізму, то молодь остаточно розпуститься та загубить традиції свого народу. Адже ця деструктивна ідеологія поглиблює наслідки секуляризації людей, і жінок зокрема, на втіху "новому матеріалістичному світові". Що буде з Україною, якщо її захоплять прислужники квір-парадигми, спрогнозувати важко, проте все ж — можливо!..

Коли побачать молодих дівчат в хустинці та спідниці, що поспішають на службу в церкву, то питають: "Як так? Ти що, монашка?". Тобто, такі собі люди, які вже остаточно підпали під вплив гнилої безбожної сучасності та загубили традиції. Навіть моя матір не розуміла чому я ношу хустку, адже з мене всі будуть сміятись, говорила вона.

Почалося все з революції... Адже до цього жінки носили сукні, народжували дітей і займалися сім'єю. Потім ми стали товаришами. Всі: і чоловіки, і жінки. Жінки були покликані на заводи, виконувати непосильний борг перед "общєством". У сукнях працювати, природно, було не зручно і жінки одягли штани. З тих часів залишилася мода на штани, і жінок у штанях зараз, на жаль, набагато більше. Дітей стали віддавати в ясла, відлучати від матері, мало не з місяця після народження. До речі, годування по годинах пішло звідти ж. Перерва о третій годині в годуванні була введена не всесвітньою організацією охорони здоров'я, а Надією Крупською, яка дітей власних не мала. Це було зручно для заводів, щоб жінки могли працювати довше. Слава Богу, що зараз в пологовому будинку умови забезпечують годування на вимогу.

Потім була війна. Боротьба за виживання. Жінки ставали главою сімейства. Тягнули все на собі. У цей страшний час жінки переживали біль і гіркоту, але щоб вижити вони блокували ці почуття. І разом з болем вони блокували любов і радість. З цього моменту, ціле покоління жінок розучилися обіймати своїх дітей і говорити їм про любов, передаючи цю сувору програму все далі та далі. А потім був непростий час  "перебудова". Загальноприйняті цінності втратили будь-який сенс. Кожен став за себе. Розвалювалося не тільки СССР, але і більшість сімей. Адже знову стояло гостре питання як "вижити й прогодувати".

Що ми маємо зараз? — Сильних, вольових жінок, які не вміють носити сукні та прикраси, не вміють виховувати дітей і варити борщ. Зате вони вміють робити все самостійно, без чоловіків: заробляти гроші, водити машини та будувати бізнес. Історію змінити не можна. Але можна почати змінювати світ з себе. Починати треба завжди з себе. Потрібно повертатися до своєї жіночої природи. Носити красиві довгі сукні, прикрашати себе прикрасами, народжувати та любити своїх дітей. Хоча б для того, щоб наші доньки не пішли згубними сценаріям.

 

© Божена СИНГУРИН