Причини лівацького засилля і правий поворот

Як би того не хотілось, але “правий поворот” – термін, що все частіше нині з’являється в інтерв’ю відомих діячів консервативних, націоналістичних кіл Європи, на сьогодні залишається лише віддаленою перспективою. Вона манить своєю реваншистською складовою усіх ідеалістів, котрим стає розуму усвідомлювати, що нашому континенту наразі, як ніколи раніше, необхідні зміни...
Утім, в чому причина такої песимістичної позиції автора цих строк, адже за останні кілька років ми мали змогу на власні очі бачити успіх на виборах цілого ряду правих європейських партій у Великій Британії, Німеччині, Італії, Австрії та деяких інших країнах Старого світу. Невже це не можна назвати, якщо не самим “поворотом”, то хоча б його прологом? Дане питання є вельми цікавим і відповідь на нього, як це не парадоксально, лежить у суті та підходах нинішньої лівиці до своїх виборців і, таким чином, розкритті секрету їхньої популярності.
Перше і найважливіше, що ми маємо усвідомити про теперішніх лівих – їх пропозиція. Проводячи паралель з ринком, ми бачимо, що задля того, аби отримати від покупця (себто виборця) те, чого вони прагнуть – голоси на виборах, ліві мають запропонувати дійсно цікавий товар, який зміг би перебити пропозиції решти конкурентів на ринку. І такий товар вони мають. «Що ж це за товар?» – спитаєте ви. Як це не дивно, але найпопулярнішим політичним товаром у ХХІ ст., в людей, які звуть себе глашатаями прогресу є можливість не бути людьми. Говорячи простою мовою, це можливість задовольняти усі свої тваринні потреби, які знаходяться біля самісінького підніжжя піраміди Маслоу, себто втамовувати голод і злягатись, при чому роблячи це в усіх, навіть найбільш збочених, формах.
Це дивовижно, але, спираючись на ідеї гуманізму (від лат. homo – людина), виборцям пропонують піддаватись своїм тваринним потребам та інстинктам, знищуючи тим самим будь-яку різницю між людиною і твариною. Підкріплюється ж це потужною антирелігійною пропагандою, яка називає церкву атавізмом і пережитком старого світу, єдиною метою якого завжди було лиш утримання влади над людьми шляхом пригнічення “просвітленої” публіки. Таким чином усе християнське вчення, усі моральні норми, засновані на базі Святого Письма, зводять до рівня звичайнісіньких байок для дітей.
Таким чином забувається величезна спадщина і внесок релігії, та християнства зокрема, у розвиток людства. Спадщина, яка полягає щонайменше у тому, що саме релігія вперше створила норми моралі, які вперше були прив’язані до причинно-наслідкового зв’язку (гріх – покарання). Гуманізм спромігся повторити це лише за півтора тисячоліття після подій Нового Завіту, і лише ґрунтуючись на поняттях, закладених християнською мораллю – совісті та співчутті.
Це може видаватись абсурдним, але подібна конструкція аморального суспільства, у якому нормальність визначається не людськими або божественними, а суто тваринними категоріями, є цілком прийнятною як для виборця, так і для самого політика, адже в результаті кожен отримує бажане: перші – до неможливого спрощену картину світу, у якій жодна їх дія не піддаватиметься засудженню, другі – гроші та владу з бонусним відчуттям того, що вони “звільнили людей від пут моралі”. Подібний лад є цілком можливим протягом деякого часу на окремо взятій географічній території (приклад згодом “нагодованого”, а насправді голодного СССР у даному випадку є цілком доречним). Однак він не передбачає існування значної частини противників такого ладу, через що подібна система має два шляхи до збереження власного існування: 1) зменшення фізичної кількості противників системи (приклад СССР); 2) зменшення пропорційної кількості подібних елементів. З цих двох шляхів, оскільки перший є для кожного з нас добре знайомим, зупинимось на другому, а саме зменшенні кількості противників ладу за допомогою чарів математики.
Попри складність формулювання, даний метод є доволі простим для розуміння та реалізації. Він полягає у зменшенні відсотка незгодних шляхом збільшення населення громади людьми, яких даний устрій більш ніж влаштовує і вони є його постійними споживачами, якщо не сказати – паразитують на ньому. Говорячи більш конкретно, мова йде про прийняття країнами відомо якого союзу мігрантів з Африки, Азії та Близького Сходу. У чому полягає сенс взагалі приймати подібне населення, котре не маючи жодних знань чи поваги до чужої культури, релігії та способу життя буде жити шляхом отримання пільг від держави, і буде, У кращому разі, малограмотною дешевою робочою силою?..
Хай там як, але, живучі у чужій країні мігранти рано чи пізно здобувають громадянство цієї країни, а відповідно й отримують виборче право, яким вони будуть користуватись виключно заради того, аби обирати тих, хто буде надавати їм та їхнім діям якомога ширші економічні, фінансові, національні та релігійні права, використовуючи які мігранти зможуть почуватись у досить привілейованому стані. Відповідно вони голосуватимуть за панівні або ще більш ліві популістські сили, що обіцятимуть цьому політично безграмотному населенню золоті гори, і усіляко виступатимуть проти здорових національних сил автохтонного народу країни, на території якої вони проживають. Власне, ми українці добре знаємо чим це закінчується, адже свого часу пережили подібну міграцію московських варварів на нашу землю і досі відчуваємо руйнівні наслідки цього божевільного експерименту як політичному і культурному, так і у своєму повсякденному житті.
То що ж врешті решт заважає здійснитись тому “правому повороту”, з якого починалась дана стаття? Чому досі це є лиш певною віддаленою перспективою, на яку ми всі так сподіваємось? Враховуючи усі розібрані вище факти, можна впевнено стверджувати, що справжній “правий поворот” може бути здійснений лише за умови, якщо здорові праві сили Європи зможуть створити і запропонувати своїм народам продукт, що зможе бути більш конкурентоспроможним ніж усі найбільш збочені пропозиції лівих. Цей продукт має бути заснований на правому революційному запалі, який нестиме у собі бажання відроджувати(що, власне і є суттю правої революції), а не руйнувати. Автори цього продукту мають вкласти в нього істинну суть і справжні світлі цінності християнської віри, а не якісь умовні обрядові риси. Бажання розвиватись і служити вищій меті стануть зовнішнім оздобленням храму цієї ідеї, у той час як щирість і душевний порив стануть його внутрішньою складовою.
Новим продуктом правих має стати пропозиція бути справжньою людиною, з високими моральними принципами, яка прагне досягати найвищих вершин духовного розвитку, а не бовтатись у багнюці тваринних бажань. На нашу думку, правий поворот по-справжньому станеться лише тоді, коли праві нарешті запропонують той єдиний вибір, що дається в житті кожному з нас – бути справжньою людиною або залишатись брудною нікчемною твариною.
 
© Олександр ВАЙС