Світ змінять лише активні люди

Хто мені пояснить, що відбувається з навколишнім світом, якого стрімко поглинає глобалізація та споживацтво? Чи це омріяне століття новітніх технологій? А може століття науково-технічного прогресу? Чи може століття деградації, зневаги й корупції? Скоріш за все, це — століття грошей та аморальності!..

Уявімо, що кожна людина-країна. У ній є звичайні люди-думки, є депутати-слова, і є президент — це пріоритети. Що є "президентом" у головах "дітей двотисячний"? Честь? Гідність? Добро? Якби ж то. Наразі "президентом" більшість обирає гроші й матеріальні цінності. Мовляв, якщо в мене є гроші, то мені не потрібно нічого: ні слів, ні думок. А яка ж країна без уряду чи звичайних людей? Еге ж, така ж, як людина без слів і думок, проте з грошима!

Задумайтесь... Ми допомагаємо дітям з дитбудинку чи людям з будинку людей похилого віку: передаємо їжу, одяг та інші необхідні для повсякденного життя речі. Здавалося б — все чудово! Але яким було моє розчарування, коли я вперше, вдруге, вдесяте чула від інших людей про те, що лише 1/3 усіх цих речей потрапляє у руки тих, хто цього дійсно потребує. Дитяче печиво й цукерки вихователі їдять за кавою і розмовами, а самі діти продовжують ходити в старому подертому одязі та їсти напівфабрикати. А потім ці ж вихователі скаржаться на те, що владу змінили, час іде, а нічого не змінюється.

Та про які зміни ви можете говорити? Скажімо, працьовитий студент прагне бути корисним Батьківщині, але мусить платити за диплом, щоб його тримати на руки. Потім, цей випускник з дипломом на руках вже має платити, аби отримати бажану посаду. А за несприятливих життєвих обставин, коли щось не так зі здоров'ям, він мусить заплатити за своє лікування чи операцію. І все це через гроші. Навіть, якщо ти знаходишся між світами живих і мертвих. Про які зміни може бути мова?

Світ не зміниться сам по собі. Світ — механізм, а люди — дрібні деталі цього механізму. Якщо одна деталь не працюватиме — зупиниться весь механізм. Якщо його вчасно не змастити — механізм скрипітиме і рухатиметься повільніше, або й взагалі — зупиниться. Наразі всі деталі на місці, а от з мастилом проблеми, і вже чується тихе поскрипування. Думаю, варто замислитись про те, що ми робимо зі світом. Яким нам його подарував Бог і що з ним скоїли ми. Можливо, ще не пізно все виправити. Можливо, ще є час все змінити. Але в нас його залишилось дуже мало. Ще трохи, і механізм зупиниться остаточно. Зупиниться все: люди, думки, слова і світ. Він зупиниться також, бо ми його не вберегли.

 

© Катерина МАГУЛА