Примирення чи примарення?

Всі мирні ініціативи Володимира Зеленського впираються в просту істину. Україна не має жодних надійних способів примусу "тієї сторони" (тобто держави-агресора зі Сходу) до виконання своєї частини будь-яких мирних угод! Саме тому, ні Мінські, ні Будапештські домовленості ніколи не будуть виконані.

Підкреслимо, що це дуже проста істина, а відтак — нескладна. Але, найдорожче нам обходиться розуміння простих істин: чим простіше, тим дорожче. Ми оплачуємо навчання Володимира Зеленського простих істин, життями наших військових. І так, у нас немає жодних інших способів примусу агресора, крім військових. Це варто зарубати на носі всім громадянам України — від пересічного платника податків до президента!

Правильне розведення — це коли ми стріляємо по об'єктах сили та засобах противника на випередження, якщо виявили з його боку потенційно небезпечні дії. Або, хоча б, стріляємо у вигляді відплати, і це чітко зазначено, як принцип нашої державної політики. Для цього варто поглянути на відносини Держави Ізраїль з палестинськими арабами. Так ось, у кожного ізраїльського лідера є традиція — пошук миру з палестинцями, для цього вони пробують різні способи, пояснюють хтонічним, феодальним силам "з того боку" сучасні уявлення про співіснування націй, але у них все ніяк не виходить "домовитися десь посередині". Тепер ця традиція увійшла і в побут українських президентів.

Відтепер, кожен із них, вступаючи в каденцію, буде обіцяти: по-перше, швидкий мир з РФ (цього не буде ніколи, бо Кремль хоче загарбати нашу землю); по-друге, новий, оригінальний, "не такий, як в інших" спосіб його досягти. А результат буде такий же, як навколо Сектора Газа — перманентна війна і жодної надії на мир. І ось, коли у нас, в українців, з'явиться президент (до слова — справжній лідер, а не обранець з народної маси), який чесно скаже, що миру годі й чекати, тож слід готуватися до тривалого протистояння, тоді автор цього тексту повірить у початок справжніх змін в Україні.

 

© Олексій АРЕСТОВИЧ