Багаторічне сплановане банкрутство — доля одного з промислових гігантів України

Чинна влада в Україні вже майже рік форсує тему приватизації державних підприємств. Причина цілком зрозуміла — майже за безцінь як у 1990-х рр., розпродати важливі промислові об'єкти, котрі чомусь вважаються збитковими, а також збільшити статки й так не бідних своїх партнерів. Однак є в Україні підприємство, яке вже давно намагаються вивести з державної власності й віддати у приватні руки, — мова про Дніпровський електровозобудівний завод.

Поточна ситуація із ДП "Електровозобудування — ДЕВЗ" настільки погана, що про неї висловився навіть колишній директор підприємства у 2017-2018 рр. Анатолій Носар, котрий також доклав руку до його знищення. По-перше, борги заводу (у тому числі й на енергоносії) нараховують сотні мільйонів гривень, рахунки заарештовані, а працівники більш як рік не отримують зарплатні. По-друге, ініційована рядом колишніх керівників ще з часів Віктора Януковича справа про банкрутство фактично зависла у повітрі й чекає на своє рішення від влади держави, яка чомусь ігнорує критичний стан флагмана українського локомотивобудування.

Чи варто згадувати, що впродовж 2010-2020 рр. ДЕВЗ не мав жодного замовлення на власну продукцію, потрібну на вітчизняному ринку. А це, до прикладу, сучасні магістральні електровози, тягові агрегати, рудничні електровози, електростартери, на які був попит закордоном. Звісно, що простіше (так імовірно гадають всі можновладці, що у Дніпрі, що в Києві) довести промисловий гігант до штучного банкрутства, скоротити персонал і не виплачувати зарплатню, бо завод же на балансі державного бюджету, який щороку необхідно корелювати виходячи з наявної соціально-політичної ситуації в країні, а тут ще війна з пандемією.

А на додачу до вищенаписаного — факт співпраці колишнього директора Олександра Зельдіна з країною-агресором. Мало було знищити одного з гігантів машинобудівної промисловості, потрібно було привласнити 3 мільйони гривень і вести таємні переговори з Кремлем. Хіба керівництво ДЕВЗ турбувало те, чи проживуть черговий день їхні співробітники без зарплатні? — Авжеж ні. Власний зиск понад усе, як ми це можемо бачити сьогодні по всій країні, у всіх галузях економіки.

І ось, станом на весну 2020 р. колишній флагман українського локомотивобудування жевріє за півкроку до повного роздержавлення через горе-директорів, які його банкрут ували з метою особистої наживи. При цьому ДЕВЗ давно лишився половини своїх виробничих цехів (більшість наявних електровозів і обладнання давно порізана на метал і розпродана), а майже 4000 співробітників не знають, що буде після ліквідації промислового об'єкта, як прогодувати свої родини. Чи продадуть у рамках новочасної приватизації завод — цілком вірогідно, що так, але потому його на 100% знищать, а землю продадуть тому покупцеві, хто заплатить найбільше, і це можуть бути представники країни-агресора, що ласі до української землі у будь-якому її вигляді.

 

© Данило КАТРАНИК