Ядерна війна – ліки від сну та порожнечі

Що пострадянська людина боїться, а отже, і любить найбільше? Коли порахувати кількість фільмів, знятих радянським кінематографом на тему війни, то ця кількість справді вразить. Ми передивилися їх усі по кілька разів на рік та вивчили напам’ять. І на цьому сінематогрофі виховалося не одне покоління...

А як вплинули на психіку тих поколінь багаточисельні учбові тривоги у школах та інших навчальних закладах у зв’язку з бомбардуванням? Нас заганяли в бомбосховища й розповідали, що зовні почалася ядерна війна. Нас так довго та ретельно готували до війни, що усунення небезпеки ядерного конфлікту вже саме по собі можна вважати небезпечним. Трагедія полягає в тому, що кляті капіталісти вкрали в нас цю війну. Але сьогодні ситуація змінюється.
Уяву чоловіка збуджує революція та війна. Це універсальні ліки від сну та життєвої порожнечі. Буденність надто швидко набридає, сучасні жінки прісні та погано виховані своїми батьками. Не дивно, що чоловіки більше полюбляють поезію війни. І її неможливо не любити. Попри уявну безсенсовість смерті на війні (так нам розповідають пацифісти) ми відчуваємо: загиблі в усіх відомих нам війнах, видатних битвах минулого, різанині під Ейлау та бійні в урочищі Гурби, у Бозі кращі за нас, слабких духом. Вони так само боялися, але поза тим, творили велику історію, розв’язуючи чергову війну, або історію особисту, з карабіном у руках. Який же заповіт вони залишили нам? - Не чекати на своє звільнення, але звільнятися самим. Не грати в "Counter-Strike", але грати в революцію. «A як же кров невинно убієнних? А як же сльози малих дітей?» – спитає гуманіст. Та найбільше людей помирає не під час війни, а внаслідок безсенсовості життя. Колесо історії дивно обертається. І нині ми спостерігаємо повернення дореволюційних часів.
Нема вже більше ніяких класів, ймовірно, вже і не буде в старому розумінні цього слова. Але ми так само відчужені від власності на землю, як і в 1917-му p. Ми так само відчужені від предметів виробництва. Ми задавлені новим різновидом рабства – економічною неволею. Очікуване звільнення від цього типу рабства можливе лише через нову війну, яка для декого може стати визвольною.
Держава, як і на початку XX-го ст., вже не відповідає нашим очікуванням. Реформи так само залишаються на паперах та в далекосяжних планах. Вони щось розповідають нам про покращення життя на 5 відсотків щороку, але ми бачимо, що добре себе почувають лише п’ять відсотків населення. Європа нас не бажає, Америці ми нецікаві, а Росії, здається і непотрібні. Світова спільнота розв’язує фінансові та цивілізаційні проблеми. Через кров і сльози, через бомбардування і локальні бунти будується новий світовий порядок.
Світ стоїть напередодні великої війни (яка може стати Новою Світовою), яка зараз лише зароджується на Сході. Війна між нашим другом – Іраном, та ще більшим нашим другом – Ізраїлем може поставити світ на межу ядерної, або в кращому випадку, екологічної катастрофи. І в першому, і в другому випадках наслідки малопрогнозовані.
Хоча, вихідні дані нам відомі. Якнайменше 10 ядерних бомб Ізраїлю проти 4 можливих – Ірану. Засоби доставки Ізраїлю більш придатні до такого розвитку подій, це широкий вибір ракет дальністю від 4500 км. ("Єріхо-2") до 7800 км ("Єріхо-3"). Ізраїль також має міжконтинентальні ракети типу "Шавіт", які можуть доставити ядерний заряд на 4000 км. Засоби доставки Ірану слабші, хоча, ще в 2004-му р. Іран випробовував ракету "Shihab-3", здатну подолати понад 1500 км (приблизна відстань від Тегерану до Хайфи). Додається надпотужний фактор США, які в разі потреби також втрутяться в конфлікт. Ірану та Ізраїлю доведеться воювати через дві країни, а літаки та ракети летітимуть через території Сирії та Іраку, а можливо і через Йорданію. Як зреагують ці країни на таке порушення їхнього повітряного простору – невідомо.
У разі обміну ядерними ударами забруднення торкнеться практично всього Близькосхідного регіону. А війну відчують всі. Тоді ми опинимось напередодні ядерного Армагеддону. І нікого не мине чаша ця...

 

© Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ