Фантоми 1917-го року

Майже століття тому на руїнах імперій всі народи центрально-східної Європи, які були під імперським гнітом отримали шанс здобути свою незалежну національну державу. Винятком не стали й українці. Та молода нація не змогла впоратися з усіма викликами й перешкодами що стояли у неї на шляху збереження й закріплення державності.

Чогось не вистачило нам. Можливо професійних та далекоглядних парламенту й уряду, можливо армії, можливо підтримки союзників. Ці всі фактори безумовно важливі і кожен зіграв свою доленосну роль у втраті українцями своєї держави. Також не можна забувати, особливо сьогодні, про ще один фактор який зіграв проти УНР в той буремний час – слабка національна солідарність. Українці не змогли домовитися між собою на всіх рівнях. В парламенті поступовці конфліктували з самостійниками і ніхто не хотів, заради вищих інтересів якось зм’якшити свою позицію і шукати консенсусу.

Ображені на владу селяни (через затягування земельної реформи), щиро вітали переворот Скоропадського, який взагалі реставрував поміщицьке землеволодіння, де логіка? - Правда потім ті самі селяни разом з Петлюрою йшли на Київ уже скидати ненависного гетьмана. А паралельно з центральною владою існувала альтеративна влада рад, що підбурювала до світової революції і і усунення від влади "експлуататорського класу". А ще існували так звані "отаманщини", мікрореспубліки, які нікому не підкорялися.
Тобто, в той час, коли треба було максимально делікатно зіграти з країнами Антанти, бо тільки вони могли гарантувати Україні суверенітет, докласти максимум зусиль до побудови армії і інших необхідних державних інститутів, коли всі прошарки суспільства мали мобілізуватися для того щоб дати відсіч ворогу українці воювали між собою і чекали коли хтось все зробить, чи-то влада (ЦР УНР, Директорія, Гетьманат), яку час від часу скидали, чи то хтось добрий з-за кордону. І все зробили – зробили більшовики та поляки, тільки без нас.
Історія визвольних змагань, що почалися в 1917 р. дала нам хороший урок – не можна під час зовнішньої агресії займатися внутрішніми "розборками", це несе за собою втрату суверенітету.
Зараз ситуація на така критична як була тоді, а дуже близька до такої:
- Україна веде війну з Росією;
- тяжка економічна ситація, яка в найближчі місяці не покращиться;
- новій владі і армії бракує кваліфікованих і чесних керівників;
- росте незадоволення суспільства, що може обернутися насильницькою зміною влади, або військовим переворотом;
- підтримка Заходу зараз важлива як ніколи і грає величезну роль в становленні європейської України і стримуванні російської агресії.
Саме внутрішня нестабільність була однією з головних причин, чому Захід не хотів підтримувати Україну у війні проти більшовицької Росії. Потрібна була сильна і надійна країна, що мала стати своєрідним форпостом на сході Європи і захистом від більшовицької Росії… Польща в цьому плані виглядала переконливіше. Зараз у нас подібна місія і якщо всі ми - під словом "ми" мається на увазі все українське суспільство: громадський актив, владу, бізнес, інтелігенцію, тощо. зможемо разом вийти з цієї ситуації, це означатиме, що ми як нація уже доросли до того, щоб мати власну державу. Бо в часи УНР наша нація мабуть була не готова до державності.
P.S. Фантоми 1917-го року снують у повітрі постмайданної України і просять нас не повторювати помилок їхніх сучасників.

 

© Ярослав БОЖКО