Дослідження фашизму як явища

У зв’язку із тим, що зараз у світовій мережі Internet та взагалі на вулиці дуже жваво мусується тема "українського фашизму", хочемо простими словами висказати, що ми розуміємо під фашизмом і які найважливіші кроки потрібно зробити після встановлення фашистівської влади. Отож, якщо ти кожен день зігуєш, вважаєш, що для правого найважливіше – це бити негрів і антіфу, вважаєш, що читати книжки – це справа ботанів і невдах, а ще й до того любиш собі хильнути оковитої, то скоріше за все, ти не фашист. А ще якщо прізвища Еволи, Кодряну, Джентіле чи Паунда ти чуєш вперше, то ти поготів не фашист. Ти відносишся до фашизму як Україна до ЄС, тобто хоче вступити, але їй туди так далеко, як до неба рачки...

Що ж ми розуміємо під фашизмом?
По-перше, фашизм, на відміну від лівацьких казочок про всезагальне благоденство, дивиться на світ і на суспільство без рожевих окулярів. Фашизм – це реалізм. Фашист розуміє, що більшість населення його держави – це скоти, котрим для того, щоб не повбивати один одного за пляшку горілки, потрібна сильна влада, пропагандистська машина, поліція та закони. Але, в той же час, фашизм є елітарним, тобто фашисти знають, що кожна нація народжує розумних, відданих та чесних людей, сильних фізично та духовно. Саме ці люди повинні складати еліту нації та правити нацією. Ці люди, на чолі з керівником, мають стати прикладом для нації, котра буде відроджуватися та вставати з колін.
По-друге, фашисти критично ставляться до терміну "свобода" в розумінні вседозволеності. Фашизм – це чітка ієрархія, порядок та дисципліна. Воля фашистської держави душить та нищить хаос у всіх його можливих проявах. Фашистська держава є прототипом потужної машини, де кожна деталь є на своєму місці, а всі разом вони працюють для загального блага. Фашизм – це догматичність та релігійність. При цьому під догматичністю розуміється наявність в суспільстві моральних імперативів поведінки, котрі будуть безапеляційно виконуватися суспільством, а також – публічний осуд тих, хто від цих загальноприйнятих норм відступає. В слово релігійність не обов’язково вкладається необхідність відвідування церков та цілування ікон чи здійснення будь-яких інших християнських ритуалів. Під релігійністю маємо на увазі антиматеріалізм – себто визнання того, що Дух є вищим та важливішим, ніж Матерія. Автор цієї статті під духом розуміє не душу в теологічному розумінні цього слова, а свідомість, волю та честь людини. Найправдивішою релігією бачимо культ Нації, Держави та їхніх Героїв. Преклоніння перед Обов’язком, Предками та Смертю – ось що вважаємо релігійністю.
По-третє – фашизм передбачає корпоративізм та класовий мир в інтересах сильної та величної держави. Як нам відомо, фашизм запеперчує класову боротьбу. Однак, разом із тим, фашизм не заперечує класи, але підпорядковує інтереси кожного з них інтересам цілого, тобто нації, організованої в державу. Класові домагання законні, але коли один з класів хоче стати вище держави, - неминуче порушується і розбудовується вся національна життя. Отже, необхідна система гармонійної ієрархії соціальних єдностей, що служить загальній меті. Тут-то і приходить на допомогу корпоративна ідея.
- Під корпоративізмом у фашистівській ідеології розуміється такий спосіб організації економіки та виробництва, коли усі виробничі сили, усі антанагоністичні класи, задля уникнення класових конфліктів та для розвитку національної економіки, об"єднуються у синдикати, з котрих формуються корпорації.
- Корпоративна держава в Італії була утворена після вступу в дію Хартії праці у 1927 р. Цей акт передбачав скасування та розпуск парламенту, формування Національної технічної ради, формування синдикатів та корпорацій.
- Національна технічна рада була органом, який частково виконував парламентські функції. До нього входили представники галузевих корпорацій.
- Державна влада безпосередньо пов'язує себе з національними синдикатами , не тільки здійснюючи над ними постійний активний контроль, але і керуючи ними через своїх міністрів і префектів.
- Синдикати охоплюють як найманих працівників, так і роботодавців, кожних нарізно: змішані синдикати не допускаються. Обов'язковою умовою визнання синдикату є не тільки охорона ним економічних інтересів своїх членів, але й захист моральних їх інтересів та національного виховання.
По-четверте вважаємо фашизм етноцентричним та расовим вченням. У зв’язку із чим збереження національної ідентичності та расова сегрегація, з нашої точки зору, є одним із стовпів фашистської ідеології.
В разі встановлення в Україні фашистського режиму, тобто єдиного ладу, котрий зможе врятувати цю країну від загибелі, вважаємо, що першочергово слід вжити наступних заходів:
1. Націоналізувати стратегічні підприємства та банки. Закрити доступ міжнародним фінансовим структурам до української економіки;
2. Вжити заходів щодо відродження української фундаментальної науки та будівництво високотехнологічих підприємств під протекторатом держави і національних корпорацій;
3. Вжити заходів щодо відродження сільського господарства. Впровадження високих технологій у сільске господарство;
4. Створити національні галузеві корпорації, в які слід об’єднати як роботодавців, так і працівників, що зможе мінімізувати існуючі класові протиріччя;
5. Вжити заходів щодо встановлення економічної, духовної та національної автаркії в межах України. Співпраця із європейським фашистівськими урядами.
6. Пропаганда здорового способу життя, занять спортом, вегетаріанства, етичного ставлення до природи.

 

© Друг ПОВСТАНЕЦЬ