Олігархат чи хунта, "перемир'я" чи перемога?

Нащо ж сьогодні дивиться український народ? На владу чи на війну? На солдатів чи на олігархів? Пусті слова, даремні обіцянки стають в одну лінію із героїзмом та мужністтю наших бійців, які захищають українську землю, боронячи степ на Донбасі. В той час як кожен день у Пісках чи Широкіному, у Щасті чи Кримському гинуть молоді хлопці, котрі кладуть свої голови за Україну, її без меж вбиває та паплюжить наша, так би мовити, влада, яку так хотів бачити український народ.
Європейське майбутнє, європейський президент... Ось про що ми мріяли останні 10 років! А отримали політв'язнів, ганебні "мінські угоди" та все тих же ригівських щурів, що змогли пристосуватися до нового-старого олігархічного режиму під проводом "шоколадного короля". Щось не зовсім європейське життя... Де ж наша гордість та самопошана? Чому не мріємо про спражню українську державу із українською владою? Чому завжди маємо підкорятись забаганкам відверто українофобських політичних сил та фінансовим "подачкам" у вигляді чергового кредиту від МВФ чи ЄС? Може вже досить бути рабами постійно мінливої тоталітарної системи, якою управляють олігархи та маріонетки московського Кремля!?
Поодинокі виступи проти влади закінчуються або ув'язненням, в кращому випадку, або повномасштабною війною проти патріотів, як це сталося в Мукачевому наприкінці літа цього року. Куди ж дивиться український народ? Та відомо куди - у зомбоящик! Адже всі вже давно звикли до того, що все сказане і показане на екрані ТБ - це безкомпромісна правда. Вчорашні борці за свободу та незалежність вже встигли перетворитись на агентів Кремля та ворогів України. Як же так сталося?
На це питання є дуже проста відповідь - просто більшість українців занадто довірливі... Їм краще "трошки" почекати, аніж діяти одразу. Краще "перемир'я", аніж війна. Краще політв'язні, аніж Революція. З таким народом далеко ми не зайдемо, залишимось навіки у передсмертній агонії новітнього совка, який вдягнув білі капці "русскава міра", тільки з владою олігархів та диктатом чиновників-бюрократів з ЄС.
Нам лишається тільке одне - жорстока, можливо кривава, але все ж таки національна і соціальна Революція водночас! Тільки так ми увійдемо в нову епоху, добу процвітання вільної України, яку нам заповідали Шевченко, Франко, Міхновський, Донцов, Бандера...
А пригадаймо нашу славетну історію! Були колись славетні часи князя Святослава Хороброго, запорозьких козаків, воїнів УПА... Та тепер нічого цього нема! Останню славу, останню честь сьогодні захищають наші хоробрі відчайдушні воїни на східному фронті в зоні проведення так званої АТО. Вони рятують нас від навали варварів, від знищення нас, українців як нації. Вони рятуют нас від жаху війни та московського полону. І в той же час себе не жаліючи, йдуть на смерть, під кулі, з вірою в майбутнє. З вірою в кращу державу із національною владою, дійсно народною, не від кого не залежную...
Ми ж з вами, брати та сестри, відповідаємо перед ними за здійснення їхніх мрій у мирному запіллі. Бо все в наших руках, треба тільки захотіти та повірити в це, як вірять вони, справжня доля мирного життя. Наша Україна, ще побачить славетні часи, в нас ще будуть нові Святослави і козаки... Ми не забудемо героїзм УПА та воїнів Армії УНР, ми не забудемо нічого! Бо ми - українці, нація переможців!
Слава Нації!
 
© Павло КОВАЛЬОВ