14 жовтня або традиція Покрови

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. "Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем". Саме Покрова є початком відліку більшості українських повстань, бо саме в цей день закінчувалися всі сільські роботи, і навіть гречкосії розчарувавшись у врожаю могли з спокійною душею підхопити будь-яку двіжуху козаків.

Чого ми чекаємо від Покрови? Можливо чергового гучного маршу з черговими гучними закликами? Ходу в урядовий квартал, котра закінчиться традиційним безмізким штурмом Верховної Ради і затриманням останніх бійців вже невеликого активу? Молодий український націоналізм часів незалежності ще досі не може переломити мислення радянськими зразками. Час зрозуміти, що не існує сталих рамок, а успіх ховається в руйнуванні старих канонів. Якщо заблукавший в лісі буде слідувати однією стежкою, то він приречений на вічне блукання, яке можна припинити зміною маршруту.

Маршрут цьогорічної Покрови повинен виключити урядовий квартал і спрямувати марш до стін Лук’яніської Бастилії. Молоді хлопці і дівчата мають забути про рамки. Коли поет перебуває в кризі він має шукати нового натхнення або йти в небуття. Публіка не любить сталості, публіка любить креативність. Український націоналізм починає викликати більшу огиду, ніж стала система, бо він колись давав більшу надію. Люди люблять більше креативних початківців в противагу сталим пенсіонерам, але якщо початківці починають регресувати їх зневажають ще більше.
Український правий рух зумів замінити радянські кадри новими креативними, але змінити радянське мислення новим - ні. Якість все ще не перемагає кількість, рівно як креативність пригнічується раціональністю. Ми зараз менш за все потребуємо реалістів, а скоріше романтиків. Як ми знаємо, за давньоукраїнською традицією Покрова дарувала дівчині вінок і починався період шлюбних свят. Проте, чи багато правих хлопчиків, що перебувають холодних тюремних камерах Лук’янівки казали про свою потаємнішу любов. Хто б не мріяв провести заручини в день військової звитяги? Креативність і творчість є руйнівником систем. Стилет б’є болючіше меча, бо саме стилет надихає меч на кроваву гру. Світ здивується від Покровських заручин більше, ніж від чергової провокації біля Верховної Ради.

Покрова провокує не, тільки правих на дії. Вона провокує владу на дії. Останні обшуки в квартирах націоналістах тому підтвердження. Пом’якшення не буде. Ми самі поставили підпис під передачею мораторію на насилля. Згода зі смертю Білого стала точкою відліку. Після цього ніхто не сперечався з першими посадками. Зараз правий рух почав скулити, але він нагадує цуцика, котрому наступили на хвіст і він неспроможний вчиняти нові якісні дії, які зможуть запалити вогонь в очах хоча б сотні добровольців.
Креативність має стати нашою метою. Радянська епоха організації двіжу має повністю відмерти, а на її уламках вирости якісно новий правий рух, котрий здатний буде своєю творчою оригінальністю дати новий імпульс боротьбі. Забудь про провокації під Верховною Радою. Зустрінь Покрову з побратимом. Бо заручини – це двіж, а Покрова благословляє їх...

 

© Ярослав БОЖКО