Український культурний простір

Люди створюють для себе середовище, чи простір, в якому їм буде комфортно жити. В якому вони зможуть реалізувати свої інтелектуальні, чи матеріальні надбання. А щоб досягти мети людині потрібно 3 речі: 1) свобода діяльності; 2) засоби для реалізації мети; 3) безпека особиста, та діяльності.

Одна людина може робити будь який власний бізнес (діяльність): виробництво, послуги, торгівля, мистецтво, релігія; але як, що не буде безпеки, як, що не буде можливості для ведення бізнесу, чи свобода діяльності буде обмежена, ні про який бізнес не може бути й мови. Дуже часто на сторінках соціальних мереж люди висловлюють своє незадоволення владою та становищем на Державному Українському просторі. І це справедливі висловлювання. Але ми забуваємо про прості істини: це не наш, не Український простір. Який завгодно, але не простір Українського народу. Ретельно подивіться хто при владі, в бізнесі, в релігійних закладах і ви зрозумієте, що ми живемо "на нашій, не своїй землі". Єдине, що залишається Українському народові, це бути рабами тих, хто керує нами.
На Майдані була спроба побудувати нашу Українську державу. Державу для Українського народу, з шануванням її традицій, мови та культури. Але головне, що ми пропустили, це організатори Майдану були люди не з нашого Українського простору. У керманичів Майдану були певні цілі вибороти владу у знахабнілого "шапошніка". Класичний випадок "злодій у злодія шапку вкрав". І дуже дивно слухати, чи читати про те, що влада, чи президент нічого не зробила для народу?! Чого влада щось має робити для своїх рабів? "Батіг і пряник" ось що потрібно рабам. І зараз, сьогоднішня влада, те й робить б’є батогом Українських патріотів так, що вуса відпадають.
Влада каже, що на війну держава витрачає 1,5 млрд. грн. на місяць. Це при тому, що бійці майже повністю забезпечуються волонтерами, а витрачати зброю українськими бійцям заборонено. Ви можете собі уявити собі розмах крадіжок на державному рівні. За такі гроші не те, що знищать найкращих синів України, вони взагалі знищать все населення держави. Проблеми з рабами їх не хвилює. Африканські, арабські, азійські держави захлинають від перенаселення і загрозою голоду. Тому Україна для них дуже привабливий варіант. Рабів не шкода, це витратний матеріал, "баби ще народять".
Тому питання виживання Української Nації стоїть набагато глибше, ніж ми можемо собі уявити. Нас знищують цілеспрямовано і свідомо. Етнічна нація не потрібна владі і олігархам, їм потрібен всякий збрід, суміш всього непотрібного і не свідомого, як це робиться у північній державі. Покірною та бездумною бидлмасою легше керувати, бо їм нема навколо чого гуртуватися. Кожен сам за себе – вкрав кусень хліба у сусіда, отже буде жити. Українець захищає не тільки хліб, він захищає культуру, мову, релігію.
Важко повірити, що можна переконати владу, щоб вони помітили той великий історичний прошарок, яким так дорожать Українці, та за який гинуть найкращі хлопці на Донеччині. І хто допоможе хлопцям які прийдуть після війни тут, у цивільному житті. Там їх кинули на забій, а повернуться підуть працювати рабами на тих хто заробляв на їхньому житті. Створюється громада, яка зветься Український Культурний Простір. Тільки разом ми зможемо захистити один іншого, і допомогти реалізувати свої особисті плани, що до власного майбутнього у культурному середовищі справжніх Українців.

 

© Друг АРІЙ