Бути націоналістом по-справжньому

Що іноді змушує мене дивуватися - це наша українська націоналістична ідея. Те, що наш чин іноді не доріс до потреб реальності і виглядає смішно, може бути обгрунтоване лише дрібним розмахом нашої націоналістичної ідеї. Ми не хочем ні на кого посягати - хочемо лише молитися на закордонних ідолів по-типу турецького президента Реджепа Ердогана, коли вони вчергове вирішують вдарити Путіна. Вдарити замість нас, бо ми нібито гуманні і демократичні.

Демократичність в нас хтось побачив лише тому, що ми не вирішуємо конфлікти архаїчним шляхом - мордобоєм, а не вирішуємо їх ніяк. Демократичність передбачає компроміс, який в нас виходить завжди з великими втратами для нас самих - отож, оволодіти цим інструментом нам досі не вдалося. Особливо слід звернути увагу на те, що це і складає суть нашої "нездатності" до державного життя - невміння суспільства володіти тими інструментами, які його забезпечують. Споконвіку їх було два - мордобій і компроміс, але сенс сучасності в тому, що не можна іти на компроміс, не маючи здібностей до мордобою і навпаки.
Націоналістом має називатися перш за все той, хто розуміє три речі:

1. Є сенси вищі за матеріальний сенс речей і явищ, тим більше суспільних.

2. Держава є втіленням міфу нації, і не слід зводити її лише до втручання чи невтручання в економіку, вона має сенс як виразник колективної волі.

3. Колективна воля є не статистична чи демократична воля більшості тих хто має громадянство, а має бути корегована елітами нації - найкращими її представниками.
Ці речі і будуть актуальні в майбутньому для нашого націоналізму - саме ці речі і формуватимуть незалежну від лівого та ліберального руху націоналізму. Суміщати національний (насправді, націоналізм це лише назва-прикриття для епохальної суміші ідей, де ідея національна займає не настільки навіть чільне місце, як ідея елітаристська або ідеалістична. Споріднене до національної ідеї у погляді націоналіста має займати і консерватизм, однак використання цього терміну має бути обережним. Націоналісти і націонал-консерватори прагнуть не зберегти "що завгодно що було раніше", а навпаки, певні цінності та порядки, які визнані консерватизмом як ідеал.

Минуле ХХ ст. навчило консерватора цінувати не минулі цінності, а цінності вічні, отож і цей принцип націоналіст має прийняти. І так, важлива частина націоналізму наостанок. Націоналіст - той, хто не боїться, що його рух не підтримає прогресивне суспільство, бо він свідомий, що цей конструкт настільки ж міфологічний, наскільки ліберали самі звинувачують націоналіста у міфологізмі його цінностей.

 

© Ярослав БОЖКО