Критика матеріалізму

Відчай... Занепад людських цінностей... Кінець історії... І це на жаль не фантастика! Це сучасність, це світ який нас оточує. Однією з причин цього занепаду є ідеї матеріалістичного світогляду, котрий зараз займає панівне становище в суспільстві. Панування в головах людей здійснюється завдяки масштабній пропаганді яка ведеться усіма доступними методами.

Всюдусущий матеріалізм має у своєму розпорядженні потужні політичні системи: ліберальну демократію та соціалізм разом з усіма його відгалудженнями. В культурному ж аспекті він представлений агресивним культурним марксизмом. А у філософській думці його інтереси відстоюються раціоналізмом. Ідеям матеріалізму завзято протистоїть традиція, традиція релігійна та національна. Супутником традиції є віра. Віра в піднесені ідеали та вічні цінності. Ці цінності нині намагаютюься забути та викреслити з пам'яті. Але вони досі живі й будуть жити доки жувуть люди сповідуючі іх, люди готові віддавати все найдарожче за щось вище ніж матерія...

Матеріалізм має витоки в епосі просвітництва, епосі сумнівів. Просвітницькі філософи піддали критиці все тогочасне суспільство, й дали нові, хибні, орієнтири. Першою перемогою матеріалізму, й поразки традиції, можна вважати Велику Французьку Революцію. Знищення природної класовості суспільства здійснила купка інтелектуалів інфиківаних ідеєю егалітаризму. В кращому випадку ці інтелектуали щиро вірили в правоту своїх діянь, в гіршому ж в них просто були конфлікти з тогочасною французькою аристократією. В підсумку революції простий люд так і не отримав реальних прав але старі правлячі класи були позбавлені влади або хоча б вагомого вплив на неї. Від тоді влада знаходиться в руках маленької частки третього класу, частки яка захопила владу руками та кров'ю решти. Завдяки підлості та хитрості влада була узурпована торгашами- слугами матеріалізму. Аристократія замінилась олігархією. З часів Великої Французбкої Революції етатизм почав мати збочену форму, держава перестала відігравати роль виконавця місії нації на землі. Вона перетворилась у механізм підкорення більшості інтересам плутократичної влади, у інструмент контролю широких мас.

Також під час Великої Фрацузької Революції 1789-го р. було відкинуте кровне поняття нації й увімкнувся процес натуралізації іноземців шляхом надання їм громадянства. Для тодішньої Франції - це ще не мало катастрофічних наслідків, оскільки нові громадяни, іноземні революціонери, органічно вливались в нове французьке суспільство. Але процес розпочавшися тоді призвів до тотальної толерантності й відмови від ксенофобії. Ліберальні ЗМІ постійно зображують ксенофобію як щось страшне, як людоненависницьку ідею. І це не дивно, оскільки одне з їх основних завдань - це дискредитація вікових традицій та боротьба з інакомисленням (декларуючи при цьому свободу слова). Але на справді ксенофобія – це збереження власної культури, мови, нації. Збереження та захист спадщини минулих поколінь. Ця ідея властива усім, без виключення, народам.

Ліберальне суспільство запевняє, що ідеї толерантності, міжнаціональних та міжрассових шлюбів поширюють різноманітність. Але, це відверті маніпуляції свідомісттю мільярдів людей по всьому світу, оскільки процеси змішування в кінцевому результаті матимуть руйнівні наслідки. Всеохоплююче змішування призведе до знищення відмінностей між індивідами, знищення рассової різноманітності. Це в свою чергу призведе до нищення національних особливостей. В підсумку матимемо однорідну біомасу без самоідентифікації та майбутнього. Лібеали намагаются запевнити світ в тому, що ідеї етноплюарізму – це ідеї рассової нерівності, приниження, жорсткої експлуатації та ненависті до інших народів. Насправді ж, етноплюарізм – це справжня терпимість, це збереження національних відмінностей та кордонів між націями, збереження різноманітності.

Матеріалізм має виразну антиідеалістичну спрямованість, він вбачає небезпеку в людях які мають певні моральні принципи. Тому його слуги намагається знищити моральні підвалини людського буття. «Живемо лише один раз!» - це одна з основних світоглядних догм сучасності, вона просякнута філософією матеріалізму, і може вважатись його найбільш точним псевдоморальним постулатом. Це гасло знайшло прихисток в найпотаємніших, підсвідомих куточках людської душі. І там воно стало гарним добривом для сім'ян інстинктів. Перші паростки на цій ниві здавались новими, небаченими досі квітучими квітами, але як виявилося згодом - це будяк, який розростаючись приймає все більш огидні форми й захоплює усі терени людської душі та життя. Постулат "живемо лише один раз" розвивався й отримував підпункти, ще більш руйнівного характеру, такі як: «Треба все спробувати, бо іншого шансу жити не буде!», «Ми нікому нічого не винні, треба жити лиш для себе!»... Спробувати все у сучасному світі означає лише одне - спробувати усю наркотичну гидоту, переспати з усіма знайомими, й не тільки, творити діяння які не сприймаються суспільством. Цей підпункт навіть не намагаються втілити з добрими та корисними намірами, хоча можна було б "спробувати все", щоб змінити світ на краще, все ж таки лиш раз живемо.

Звільнення від обов'язку руйнує те на чому віками трималась людська цивілізація. Ідеї матеріалізму звільняють від обов'язків перед державою та суспільством, дають умовну свободу. Звільнення від держави дає можливість для матеріалістичного індивіда робити все, зокрема шкідливе, без оцінки з боку суспільства. Матеріалізм/лібералізм дарує свободу від, а не свободу для. Синтез цих двох підпунктів взагалі дає жахливі плоди. Плоди розпусти та безвідповідальності. Оскільки індивід у матеріалістичній філософії вільний робити будь-які дії, звільнений від відповідальності за продовження роду,а також стимульований жагою спробувати все, то він нерідко вдається до не традиційних способів задоволення власних тілесних бажань. Знищується віковий інститут сім'ї, натомість розвивається ЛГБТ-спільнота. Протиприродні пороки підносятся як дійсна "свобода".

Зараз співчуття заміщене повною байдужісттю, щира благодійність – пошуками вигоди. Повальна підмінна основних термінів, які супруводжували життя людей в доматеріалістичну добу. Всі принципи які містять у собі натяки на духовні витоки замінщються на більш примітивні аналоги. У сучасному світі все не підвласне матерії та раціоналістичному розумінню підлягає повному знищинню, або ж зміні контексту. Взаємовигоду нам намагаються видати за справжню дружбу. Замість чистого кохання, тисячі вченних доводять, що це ніщо інше як інстинктивне бажання, задоволення власного похотливого потягу, на початку стосунків. І звикання та комформізм через певний проміжок часу.

Одним з інструментів знищення моралі є массова культура. Вона пропагує аморальну поведінку, культ грошей та перевагу матеріального над духовним, миттєвого над вічним. Ми й є свідками існування світу в якому метафізичне світосприйняття поступилось місцем матеріалістичному, в якому герої з реальності перемістились в книжки.

Матеріалізм боїтся, що колись "герої" знов прокинуться, від летаргійного сну. Він лякається бо не розуміє їх душі. Герої – це ідеалісти, ті кому байдужі матеріальні цінності та миттєві блага. Для ідеалізму, на відміну від матеріалізму, властива жорстка принциповість, непідкупність та фанатична віра. Слугам матерії нема чого запропонувати ідеалістам і тому вони бояться. Іх меркантильний світ, збудований на вигоді, інстинктах та страху, не встоїть коли "герої" прокинуться та підуть у наступ, бо їх не купити, віра в них фанатична а дії безкомпромісні.

 

© Андрій ПОКРОВСЬКИЙ