Козацький дух необхідний сучасності

Можна по різному ставитись до козацтва, але не визнавати історичну роль цього явища при реколонізації українських земель зони Лісостепу і Степу та захисту кордонів християнського світу від османів неможливо. Козацтво, будучи само по собі унікальним синтезом слов'янських, тюркських, аланских і черкеських військових традицій захищало землі України-Руси краще, ніж це робили деякі слабкі правителі, що сиділи у Вільнюсі або в Варшаві.

У той же час, коли у Варшаві сиділи гідні правителі - вони дуже легко знаходили спільну мову з козаками, як це робив, наприклад, Жигмонт Ваза або його син Владислав. Залишається тільки здогадуватися який могла б бути еволюція польсько-литовсько-козацького синтезу якби королем Речі Посполитої став Ярема Вишневецький, який мав просто грандіозні плани, бажаючи пробитися до Криму, Дону і Чорного моря та дійти до кордонів колишніх Верховських князівств з містами Козельськ, Мценськ та Карачів.

До речі дуже цікаво було б порівняти козаків з американськими ковбоями і піонерами, колонізували той же Техас. Козаки з мінімальним озброєнням і, іноді, без підтримки з боку метрополії успішно протистояли не роз'єднаність індіанським племенам - а Османської імперії, самому могутньому державі XVI ст., якого боялися навіть іспанці, австрійці та французи. При цьому не просто протистояли, а навіть успішно переходили в контратаки (наприклад спалювали Галату, чого ніхто не зміг повторити до сьогоднішнього дня).

Дуже шкода, що сучасний уряд України не виділяє достатньої кількості грошей для фінансування сфери культури. Дуже шкода, що жодному українському кінорежисерові або письменникові не спало на думку написати книгу про протистояння козаків з турками в стилі Джеймса-Фенімора Купера, Тамаса Майн-Ріда або Карла Мая; не прийшла думка зняти фільм в стилі істерн (український аналог вестерну!). Ні, не та жалюгідна совєцька підробка під американський вестерн 1960-х рр, що носить цю назву (на Заході "істерн" з великим презирством називають борщ-вестерном), а справжнього Істерну. Шкода, що в Україні немає свого Голлівуду, десь в херсонських степах. Тоді можливо в світі шаленою популярністю користувалися б не джинси Леві Штраус, а шаровари; не цигарка Мальборо - а люльки; не ковбойські капелюхи, а папахи...

А ще гірше, що в Україні майже всьому безгоноровому населенню, що відзначається, на відміну від євреїв, дуже короткою історичною пам'яттю на це наплювати. У них навіть немає елементарного бажання прославити своїх героїчних предків. Саме тому відкриття українського Голівуду має бути одним із перших завдань України найближчим часом!

 

© Олександр ШАХОВСЬКИЙ