Державна ідеологія – це цілісна, систематизована сукупність ідей, цінностей і уявлень, у яких народ усвідомлює себе і своє становище у навколишньої дійсності, висловлює свої потреби й як створення єдиного цілого, визначає форми організації свого буття, формулює і виправдовує свою мету і устремління. Виходячи з цього визначення очевидно, що Україні з перших днів Незалежності потрібно було розробити і утвердити державно-політичну доктрину, навколо якої могло б об’єднатись українське суспільство.

У кожної людини свій больовий поріг і своя критична точка. Для когось перша кров і початок війни – це побиття студентів на Майдані, комусь, щоб переконатися, що мир на нашій землі закінчився остаточно, треба було побачити наслідки обстрілу Маріуполя і список мирних жертв варварського артилерійського обстрілу.

Під час Кримської війни 1853-1856 рр. граф Лєв Толстой розповідав у листі братові, як віце-адмірал російського флоту Корнілов, об’їжджаючи війська, замість привітання казав: «Слід умирати, хлопці, помрете?». Ті відповідали: «Помремо, Ваше прєвосходітєльство, ура!».

В іноземній науковій літературі є поняття "фашизм" і "Фашизм", з малої і з великої літери відповідно, вони позначають, з одного боку, фашизм як загальноєвропейський чи світовий феномен, особливий вид правого руху, популярний в 1920-1940 р. у Європі та деяких інших країнах (наприклад, мова про іспанських фалангістів, словацьку глінкову гарду або ж британський фашистський союз), а з іншого боку, власне італійський фашизм, який безпосередньо носив назву "фашизм" ще з самого свого початку, а не був названий фашизмом постфактум різними дослідниками і, власне кажучи, був законодавцем політичної моди для фашистських рухів в інших країнах.