Майже століття тому на руїнах імперій всі народи центрально-східної Європи, які були під імперським гнітом отримали шанс здобути свою незалежну національну державу. Винятком не стали й українці. Та молода нація не змогла впоратися з усіма викликами й перешкодами що стояли у неї на шляху збереження й закріплення державності.

Що пострадянська людина боїться, а отже, і любить найбільше? Коли порахувати кількість фільмів, знятих радянським кінематографом на тему війни, то ця кількість справді вразить. Ми передивилися їх усі по кілька разів на рік та вивчили напам’ять. І на цьому сінематогрофі виховалося не одне покоління...

Про інформаційну війну і важливість інформації, про інформаційну політику і контрпропаганду, про тотальну зраду і необхідність покращення не говорив тільки лінивий. Але хіба в нас тільки все погано чи примітивно? Давайте проаналізуємо. Ви помітили той момент, коли раптом змінилася риторика офіційних речників і коли вітчизняні політики перестали говорити про повернення Криму, права українців та татар на півострові?

Існує 2 основні типи людських спільнот – "натовп" і "організація". Для натовпу властиві неструктурованість, навіюваність, непостійність, імпульсивність, беззахисність перед зовнішніми маніпуляціями, довірливість, спрямованість у минуле, безвольність, непослідовність. Консолідуючим чинником для натовпу є "механічна солідарність", яка грунтується на максимальній однорідності. З цієї причини інтегральний інтелект натовпу здебільшого є нижчим за інтелект найменш розумного його члена.