Європейські праві і традиціоналісти нерідко у конфлікті між Росією і нами підтримують Росію, через нашу нібито ліберальність і нібито російську традиційність. Путін ніби російський диктатор (у хорошому сенсі цього слова) правоконсервативного напрямку, однак постійно хитається з боку в бік - де треба правіше, там по російському ТВ покажуть Дугіна, де треба лівіше - Кургіняна. В Росії ніби зараз і традиціоналізм, однак якийсь більш ніж дивний і неорганічний. А все тому, що радянський. І тому, що чудна російська душа і тут зробила все, не як у людей.

На східному фронті без змін, але обивательська аудиторія, розбалувана "гострою" інформацією, вимагає постійного підживлення. Бульварні ЗМІ на догоду рекламодавцям смакують радикальні висловлювання провідника Дмитра Яроша і "розборки" президента Петра Порошенка із екс-головою облдержадміністрації Ігорем Коломойським.

Сьогодні, коли у нашій країні йде не проста війна на винищення української нації як такої особливої уваги потребує нашу мова. Здавалося б, чого б це у ці тривожні дні нам із вами говорити про мову? - А видається, розмова ця дуже нагальна і необхідна. Адже із тимчасовою втратою Криму та третини Донбасу ми втратили не лише території а й людей, що проживали на цих землях, які так чи інакше не хотіли спілкуватись українською мовою, просто кажучи, зневажали її. Більшість населелення тимчасово окупованих територій ніколи не бажало щиро вчити і спілкуватись солов'їною мовою. Але часи змінились!

Державна ідеологія – це цілісна, систематизована сукупність ідей, цінностей і уявлень, у яких народ усвідомлює себе і своє становище у навколишньої дійсності, висловлює свої потреби й як створення єдиного цілого, визначає форми організації свого буття, формулює і виправдовує свою мету і устремління. Виходячи з цього визначення очевидно, що Україні з перших днів Незалежності потрібно було розробити і утвердити державно-політичну доктрину, навколо якої могло б об’єднатись українське суспільство.