Революція - це необхідність
Загалом доля— це не більше ніж терези, що зважують переваги і відмінності між Вчинком і Платою за нього. Тоді життя — це намагання виплатити борги за світло, газ, радості й печалі безталанній матінці Долі, що щедро обсипає вас пожовклим листом квитанцій і друкованих листів з погрозами у разі несплати...
Манкурти: постаріла молодь
Запам’ятався мені один епізод із життя: жовтень 2014-го року, під Харківською ОДА зібралися проукраїнські активісти-городяни... Вже не пам’ятаю, які в них були за вимоги і яким питанням був присвячений мітинг. Біля мене стояла якась пенсіонерка. Лунали гасла, промовці кидали закличні тиради... Раптом ця пенсіонерка озирнулася кругом себе й уважно обвела поглядом тих, хто стояв поруч із нею. Я почула, як вона питає свою приятельку: «А чому так мало молоді?». Приятелька лише знизала плечима. Питання лишилося без відповіді!
Класифікація архетипів в часи суспільства споживання
Споконвічно, люди вирізнялись прагненням класифікувати оточуючі їх речі, згідно з якимись систематичними ознаками. Разом з тим, людина завжди шукала своє місце та призначення у світі. Оскільки навички кожного індивіду є різними – місце кожної людини теж буде відмінним. Воно буде різнитись в залежності від умінь, навичок, бажань та можливостей тої чи іншої людини. Ця філософська парадигма, що була накладена на соціально-культурні особливості розвитку людства, поділила суспільство на окремо взяті стани чи варни. Функції станів зводились не лише до виконання ними певних професійних цілей, але і до створення певного морально-етичного кодексу, який би виокремлював одну групу людей від іншої.
Домінант як зразок суспільного ідеалу
Кожна істота з самого свого народження копіює поведінку домінуючих осіб у своїй соціальній групі. Всім відомий експеримент з каченятами, які повторюють поведінку того тваринного житя, яке побачать відразу після свого вилуплення. Може здатися дивним, але аналогічні тенденції простежуються і серед людей.
Маленька революція у великій Окраїні
Давайте поговоримо за революцію. Всі люблять говорити за революцію, і ми вирішили поговорити за революцію. Ну а чому б і ні? Чим ми гірші? Тим більше, що всі й так про неї говорять. Раз усі говорять, значить і нам треба сказати...
Нація з серцем лева та уряд з головами баранів
Якось один зі славних провідників французької нації сказав, чи повторив, що військо баранів, очолюване левом, з легкістю переможе військо левів, очолюване бараном. Так от, хотілось би доповнити Наполеона І Бонапарта ірландською народною мудрістю, творці якої називали неосвіченого короля не інакше, як коронованим ослом. А оскільки псевдонім "шоколадний король" набув в Україні доволі великої популярності, то всі ми здогадуємося, про кого йдеться...
Героїчний чин галицьких дивізійників
Якось так склалося, що історія України у шкільних підручниках повсякчас нагадувала "позовну заяву потерпілої сторони". Роль жертви "кримінального замуту" (читай - історичного становлення) ніколи не поважалася ані у злочинному світі, ані поміж ментів. Перші, зневажливо називають відпрацьованих клієнтів - "тєрпілами", другі - вправно вішають їм на вуха локшину законності та імітують прагнення покарати їхніх кривдників...
Феномен української отаманщини
У нас стало дуже популярним говорити про отаманщину... Коли написані були дисертації і книги, тему підхопили великі і малі журналісти і журналістики, а тоді вона покрученим клубком штампів втрапила двері Міністерств, просторих кабінетів та інших владних установ. Політики завжди харчуються продуктами розкладу ідей науковців. Не те щоб це погано, гірко розуміти скоріше те, що більшість народу перетравлює те, що було конечно пережоване політичним бомондом.
Солідарність нації проти штучного поділу України
Новітня соціально-філософська думка давно взяла незмінний курс на максимальну федералізацію. На перший погляд, це можна тільки вітати. Широке місцеве самоуправління, плекання регіональної культурної специфіки, коли провінції не менш відомі, ніж країна у цілому, як у Франції, чи розмовляють власним діалектом, як у Німеччині, при цьому не загрожуючи єдності держави, нагадують середньовічні децентралізовані імперії в їхніх найкращих проявах.
Що ти робив, поки я воював?
Я йшов і плакав... Плакав сильніше, ніж тоді, коли закривав брудними руками очі своєму мертвому рідному братику. Плакав гіркіше, ніж тоді, коли відірвало ноги моєму побратиму, який усе життя марив футболом. Я йшов і ридав, бо мої близькі, мої рідні вбивали все, за що ми воювали на Сході. Я не знав, як пояснити їм, за що тепер ненавиджу їх. А ще гірше: я не знав, як збороти в собі цю лють. Боже, прости, але я не зміг пробачити...