У період масової девальвації цінностей, хотілося з особливою повагою поговорити про героїзм. Коли мусульманин здійснює намаз, у нас нема потреби дізнаватися його віросповідання. Точно так і з християнином, коли той хреститься під час літургії у храмі. Що вже й казати про терориста, який збирається здійснити невідворотний злочин. До чого це все?..

Хто краще знає, про те, як боронити рідну землю, як не ті, хто ризикує власним життям у найгарячіших точках держави – на Луганщині та на Донеччині. Хто під обстрілами гармат молиться за власну родину та рідну Україну? Звісно, що наші захисники з різних куточків України.

Існують люди, про яких можна сказати, що їхнє переживання війни – це переживання естетичне. Ідеться не про інфантильну романтику, а про щось набагато глибше. Щось таке, що вкладається у класичне поняття естетичного, міститься і в зруйнованих населених пунктах, і в куряві, що супроводжує військову автоколону, і, зрозуміла річ, у зброї...

Останнім часом в Ужгороді та й по всій Закарпатській області надзвичайної актуальності набула проблема циган-ромів. Кожен другий день в новинах пишуть про пограбування, зґвалтування, нахабне хуліганство, продаж та публічне застосування наркотичних засобів, вандалізм, здійснюваний представниками вище згаданої національності. І це не вичерпний перелік злодіянь представників циганського етносу...