Історія має спіральну структуру, а тобто їй властиво приводити народи до знайомих ситуацій та явищ, змушувати їх робити подібні помилки та знову боротися за те, що було втрачено протягом певного відрізка часу. Сучасний Київ може і не відображає тої величі, яка була у часи княжої Русі, але це питання часу. Кожне століття має свої бурхливі сторінки, які не зуміли послабити авторитет "матері міст руських", бо ж Київ і надалі є епіцентром державності української нації.

В українському суспільстві є люди, яким останнім просто-таки не сидиться на місці. Мова йде про різного роду апологетів ідеології культурмарксизму (феміністки, ліворадикали, антифа). Зауважимо, що під "місцем" маються на увазі переконання і позиція цих осіб у житті.

Кажучи про порівняння основних ідеологій, слід згадати, що націоналізм та права ідея загалом протиставляє себе як комунізму, так і лібералізму. Тому націонал-демократія і націонал-лібералізм є сурогатними формами саме лібералізму, а аж ніяк не націоналізму. В той же час, якщо порівнювати для практичних цілей лібералізм і комунізм, мусимо констатувати, що саме лібералізм є прямим антагоністом націоналізму, а не комунізм, як про це часто кажуть.

Чисельним політичним "партійкам", коловладним чиновникам та демагогам наша молодь зі своїми проблемами не потрібна, втім, так само як і більшості молоді не потрібна така, з дозволу сказати, "політика" та дешеві політикани зі своїм словоблуддям. Але молодих охоче приймає і "унапрямлює" злочинний світ, когось приваблює химера "легкої наживи", хтось шукає "віддушину" в алкоголі, розпусті, наркотиках...