Аси кличуть шведів у лоно релігії пращурів

Чим більше мусульман мігрує до заможної Скандинавії, тим активніше там розгортають свою діяльність радикальні організації, члени яких проповідують повернення до релігії та державного устрою вікінгів. Такі статистичні дані наводить провідна шведська газета "Dagens Nyheter", журналісти якої змогли нещодавно зазирнути у таємничий світ язичницьких асів. Пропонуємо і нашим читачам дізнатись, як нині діють та пропагують свою активність нащадки варягів... 

Міграційна криза істотно вплинула на суспільно-політичну та релігійну думку багатьох громадян Швеції. Засилля мусульман довело до того, що раніше пасивні у релігійному та політичному питанні шведи, починають все активніше об'єднуватись у добровільні товариства за інтересами. Когось приваблюють однострої націонал-соціалістів та смолоскипові марші, а хтось обирає поклоніння асам. Як гриби після дощу всього за кілька років кількість неоязичницьких спільнот збільшилась у рази – з 10 до 100 на всю Швецію. Яскравий тому приклад організації "Nordiska Asasamfundet" і "Forn Sed". Члени цих релігійних громад хоч і використовують символіку ідентичну до нацистських, а проте цураються радикальних расистських та шовіністичних поглядів.

Кожної суботи на пагорбі Амундсторпе на околиці міста Фальчопінґ для ритуального дійства збираються ті, хто поклоняється Одіну та іншим богам скандинавського язичницького пантеону. Місце для проведення таїнств доволі сакральне – там є стародавня кам'яна тура (похоронний монумент вікінгів) і цвинтар, де поховані селяни-язичники залізного віку. На жертовному столі завжди мають лежати букет свіжих квітів, фрукти та молот Тора. На початку служби Пауль Коль, лідер спільноти "Nordiska Asasamfundet", піднімає молот Тора і проголошує посвяту на славу Тора, Тюра, Фреї, Фрея та Одіна, а також духів місця, де відбувається ритуальне зібрання неоязичників.

За словами Пауля Коля, для їхньої спільноти важливо зберігати давні традиції шведів: «Ми не знаємо, як багато з наших традицій вже забуті назавжди. Їх ми ніколи не зможемо повернути, тому здається таким важливим стежити, щоб більше нічого не розчинилося у часі, відновлювати наші скандинавські традиції та світогляд». Лідер "Nordiska Asasamfundet" описує себе як шукача, який ніколи не відчував себе своїм у лоні Шведської Церкви зокрема й Авраамових релігій у цілому, хоча він і був охрещений батьками-лютеранами у дитинстві. Водночас, Пауль Коль наголошує, що у неоязичницькій громаді, головою якою він є, немає місця расовій чи релігійній ворожнечі та принизливим розмовам про походження інших людей або ж їх сексуальній орієнтації. Спільнота "Nordiska Asasamfundet" хоч і наслідує вірування вікінгів, однак немає нічого спільного з їх суспільно-політичним способом життя.

До слова, минулого року у шведській пресі неодноразово підіймалася дискусія щодо стосунків неоязичників з неонацистами (тут мається на увазі рух "Nordiska motståndsrörelsen"). Але будь-які закиди щодо схожості символіки (використання на прапорах руни тюр) та ідеалізації пантеону скандинавських богів були відкинені Паулем Колєм. Під час зустрічі з журналістами він наголошує, що релігійна спільнота "Nordiska Asasamfundet" – це абсолютно незалежна організація, що прагне відродити віру в асів без жодної прив'язки до політики задля збереження шведських традицій. Пауль Коль наголошує, що для їх громади головне пишатися своїм походженням і власними традиціями. Аби довести свою миролюбність, члени спільноти "Nordiska Asasamfundet" написали відкритого листа міністру юстиції Швеції Морґану Юханссону, в якій закликали припинити боротися з уявним расизмом у середені релігійних громад.

Учасники ще однієї релігійної спільноти "Forn Sed" закликають прихильників віри Одіна і Тора приєднуватись до них, адже самі пропагують гуманний і демократичний погляд на життя, який визнає рівну цінність всіх людей незалежно від статі, походження і сексуальної орієнтації. Члени цієї організації також повинні виступати за релігійну терпимість і свободу віросповідання в мультикультурному суспільстві. Зауважимо, що попри свою повагу до вікінгів та їхньої релігії, шведські неоязичники всім нутром просякнуті пацифізмом. Тому не є дивним, що на щорічних гей-парадах у Стокгольмі поряд із представниками ЛГБТ-спільноти можну нерідко побачити й учасників громади "Forn Sed", які до того ж, таврують традиційне християнство як релігію ворожнечі війни, натомість іслам називають релігією миру та співіснування з різними народами.

Емма Гернеярві, лідер організації "Forn Sed", наголошує, що її соратники-неоязичники не хочуть, аби релігією зловживали у вирішенні етнічних чи будь-яких інших конфліктах у Швеції. Вона з суворістю засуджує шведських неонацистів за використання та навіть паплюження давніх скандинавських символів, що стали предметом маніпуляції преси. Члени спільноти "Forn Sed", як і їх побратими у вірі, прагнуть знищити забобони, що виникають у людей стосовно неоязичництва. Тому мета є доволі зрозумілою – віра в асів має сприйматися так само серйозно, як і інші віросповідання у Швеції без жодного місіонерства. Тому не буде зайвим додати, що шведські неоязичники з радістю приймають у своє коло не тільки колишніх християн чи атеїстів, але також і мусульман, які побачили західний світ і вирішили приєднатися до його культури. Та навряд таке ставлення суттєво вирішить міграційну проблему, від якої захлинається не тільки Швеція, але і її скандинавські сусіди. Скоріш за все, і це підтвердять кваліфіковані психологи, утворення неоязичницьких громад є замкненням ліберально налаштованих громадян, які не здатні чинити опір. 

 

© Евелін ЮНЕС