"Баскське питання" для сучасної Іспанії

На сьогоднішній день проблеми сепаратизму є досить актуальними через їхню велику кількість у всьому світі. Деякі території, які намагаються відділитися, стають врешті-решт самостійними ержавами, але деякі так і залишаються частинами країн-лідерів. Країна Басків є яскравим прикладом того, як на протязі всієї своєї історії намагання відокремитись від Іспанії не дало ніяких суттєвих результатів. Особливого загострення це питання набуло в період XХ ст. і продовжується у ХХІ ст. через недосягнення поставленого завдання.

Основна мета даної роботи полягає у висвітленні сепаратистських тенденцій на прикладі Країни Басків та прослідкуванні еволюції цього явища в сучасному світі. З даної тематики існує достатньо різноманітної літератури. Вона зачіпає різні напрями в історії розвитку Країни Басків – найдавнішу історію, теорії походження народності басків, їх мови, культури, політичної ситуації за часів ХХ та ХХІ ст. Прикладом може слугувати праця А. Коновалова. У роботі продемонстрована спроба розглянути етнополітичні конфлікти через призму реалій сьогоднішнього дня, крізь проблематику тероризму. В якості прикладу обрана Іспанія, а конкретно – Країна Басків, як регіон, що ілюструє гранично яскраву, рельєфну картину згустку етнополітичних конфліктів, де, на думку автора, найбільш виразно простежуються як шляхи якнайшвидшого розв’язання протистояння, так і, на жаль, методи, які прийнято сьогодні вважати терористичними.

Демократизація Іспанії, що почалась після смерті Франсіско Франко, ознаменувала собою істотні зміни в політиці Мадрида щодо басків, результатом яких було прийняття нової демократичної конституції Іспанії (1978 р.), яка, хоч і ґрунтується на "неподільній єдності іспанської нації, спільній та соборній батьківщині для всіх іспанців", однак гарантує "право на самоврядування національностей та регіонів, які є складовою іспанської нації, та солідарність між ними", та Статуту автономії Країни Басків (1979 р.), який закріпив за нею як за "історичною національністю Іспанії" високий рівень автономних прав. У роки демократії, на етапі трансформації унітарної франкістської держави в Державу автономій, Країна Басків стала однією з 17 автономних областей Іспанії.

Конституція 1978 р. і положення Статуту автономії враховують історичні особливості взаємини Країни Басків з центром і разом з тим надають їй такий обсяг прав і свобод, якого вона ніколи не мала у своїй історії. У неї є власний парламент, поліція, радіо, два телеканали, двомовна система освіти, своя податкова система. Баски визнаються як національність. Однак нелегальна військова революційно-політична організація "ЕТА" (баск. Euskadi Ta Askatasuna) не захотіла й не зуміла відшукати гідне місце в новій політичній системі суспільства. Ворогом розглядалася саме Іспанська держава. "ЕТА" вважала за краще добиватися своєї головної мети – проголошення незалежної "Великої Басконії" – терористичними методами. Подібна "діяльність" не тільки зумовлювала перманентну напруженість в суспільстві, але й вимагала адекватної реакції з боку держави, передусім її силових структур.

Терористичні дії із сторони ЕТА призвели до появи законодавчих актів, спрямованих на створення правової бази для протидії тероризму в різних його проявах. Так, 1 грудня 1980 р. був прийнятий "Органічний закон із боротьби з тероризмом №11/1980". Він наділяв правоохоронні органи правом за певних обставин продовжувати затримання підозрюваних осіб без пред’явлення їм звинувачення на термін, що перевищує 72 години; проводити прослуховування телефонних розмов і обшук в приміщеннях без санкції прокурора. "Органічний закон №9/1984" від 26 грудня 1984 р. ще більш посилював покарання за тероризм. Зокрема, поліції дозволялося проводити превентивні арешти, утримувати заарештованих під вартових до 10 діб і закривати органи ЗМІ зі звинувачення в "апології тероризму". Цей закон одержав неоднозначну оцінку громадської думки, що розцінила низку найбільш "драконівських" положень як непропорційне використання сили відносно екстремістів. Тому рішенням Конституційного суду від 16 грудня 1987 р. окремі статті "Органічного закону № 9/1984" були визнані такими, що суперечать Конституції. Королівські укази від 24 січня 1986 р., 7 грудня 1990 р., 10 липня 1992 р. регулювали соціальне забезпечення щодо тих, які певною мірою постраждали від актів терору.

Проведені в 1988 р. і в 1995 р. реформи кримінального законодавства сприяли подальшому вдосконаленню іспанського правосуддя відносно тероризму. У діяльності "ЕТА", як основного каталізатора у боротьбі за незалежність з іспанською державою, можна виділити чотири етапи. Перший – 1968-1978 рр., коли етарівці взяли курс на розгортання революційного руху проти франкізму, а потім зародження демократії, діючи за схемою "акція – репресія – акція". Передбачалося, що теракт провокує держава на репресії, які посилюють підтримку організації серед населення і дозволяють перейти до нових терактів, що викликає, у свою чергу, нову хвилю репресій. Підсумком повинна була стати революція. Другий етап (1978–1998 рр.) терористи визначали як "війну на виснаження". Вбивства здійснювалися з метою тиску на владу, щоб їй не залишалося нічого іншого як задовольняти пропоновані вимоги. Організація виживала завдяки здатності вбивати. Третій етап (1998–2003 рр.) почався після того, як терористи усвідомили, що "війна на виснаження" програна. Однак замість саморозпуску вони розіграли останню карту – налагодили співпрацю з поміркованими націоналістами своєї автономної області в особі "Баскської націоналістичної партії" (далі "БНП"). Єдиний фронт радикальних і поміркованих націоналістів повинен був, на думку етарівців, значно посилити потенціал тиску на іспанські влади і збільшити шанси на успіх. Четвертий етап (2003 р. і до сьогодні) став періодом "пом’якшення". Він характеризується охолодженням у відносинах з "БНП" в діяльності бойовиків. Організація залишилася без чіткої програми дій.

Завдяки ефективним діям іспанських і французьких сил безпеки "ЕТА" помітно ослабла. Проте бойовики продовжують боротьбу. Тероризм став їхньою професією, способом існування. Головною зброєю стають дипломатичні переговори, діяльність "БНП" – правоцентристської партії християнсько-демократичної орієнтації. Врешті-решт у 2011 р. ми вже не бачимо у конфлікті "ЕТА". Переживши таку бурхливу історію, цікаво буде дізнатися як сьогодні розвивається сучасна та демократична країна Іспанія. В ній також залишається відритим питання про області, що вели і ведуть боротьбу за свою автономію, але з деякими із них вже вдалося вирішити це питання. Басконці є однією із цих областей.

Розглянемо, як же баски все ж таки еволюціонували в мирне сучасне суспільство. Присутність на політичній сцені "ЕТА" має великий вплив на діяльність "БНП", що залишається однією з найважливіших сторін баскського конфлікту. У роки демократії "БНП" займає домінуючі позиції в регіоні (як було і в перші десятиліття ХХ ст.). Поодинці або в коаліції з іншими партіями вона формує місцевий уряд, її представники переважають в органах влади провінцій та муніципалітетів. У партії, як і колись, існують помірна і радикальна течії. Її політичній лінії властивий дуалізм: радикальна стратегічна мета – набуття Країною Басків незалежності від Іспанії – поєднується з помірною практичною політикою, участю в політичних інститутах держави. "Пакт Ахура Енеа" дозволив частково стабілізувати ситуацію в Країні Басків. На зміну конфронтації між націоналістами та ненаціоналістами прийшло протистояння між демократами і прихильниками насильства. Але у боротьбі з тероризмом "БНП" зазнає поразки. "БНП" опинилася перед альтернативою: визнати провалом свою останню спробу покінчити з насильством, повернувшись до діалогу із загальнонаціональними партіями, або продовжувати "новий курс на набуття суверенітету". Партія обрала другий шлях.

У 2003 р. "новий курс" матеріалізувався в "плані Ібарретче", який називався "Політичний статут баскської спільноти". У вересні 2003 р. голова автономного уряду Країни Басків Хуан-Хосе Ібарретче виступив із проектом створення "особливого режиму відносин між нею та іспанською державою, заснованою на вільній асоціації". Він аргументував це тим, що "баски як народ з власною ідентичністю існує з моменту зародження" і тепер баски мають бути наділені власним громадянством. Формально залишаючись у складі Іспанії, це держава (при бажанні до неї можуть приєднатися сусідня провінція Наварра, а також баскські провінції у Франції), за "планом Ібарретче", повинна самостійно вирішувати проблеми планування та організації економічного розвитку, трудового законодавства та соціальних відносин, володіти власною судовою системою, мати свої представництва за кордоном. Згідно із проектом, "план Ібарретче" замінив би Конституцію Іспанії, європейське та міжнародне право. По суті, втілення проекту в життя передбачало досягнення якогось проміжного рубежу між повною незалежністю Країни Басків і її автономією. При голосуванні в баскському парламенті в грудні 2004 р. прихильникам цього плану вдалося добитися його схвалення з невеликою перевагою (39 проти 35 голосів). Однак провідні політичні партії Іспанії – "ІСРП" та "Народна партія" – відкинули його як такий, що суперечить Конституції. А в лютому 2005 р. його з переважною більшістю голосів відхилили й кортеси.

"План Ібарретче" загострив відносини між радикальними й помірними членами "БНП". Тим не менш сам пан Ібарретче і його прихильники не відмовилися від досягнення своїх цілей, наполягаючи на проведенні референдуму в Країні Басків. Уряд "ІСРП" відмовився йти на поступки панові Ібарретче, відзначаючи, зокрема, що за Конституцією місцеві органи не мають права скликати референдум. Конституційний суд Іспанії заборонив проведення референдуму з питання про суверенітет Країни Басків, але прихильники відділення готові йти до кінця. Влада країни всерйоз побоюється прийняття рішення про незалежність цієї автономії. У вердикті суду підкреслюється, що подібний захід може ініціювати тільки центральний уряд країни. Порівняно недавно, 28 червня 2008 р., парламент регіону, населеного басками, прийняв рішення про проведення в жовтні опитування населення, що могло б вирішити питання незалежності від Іспанії в 2010 р. Центральний уряд Іспанії оскаржив рішення керівництва Країни басків в Конституційному суді, звинувативши політиків в сепаратизмі і порушенні Конституції. Зі свого боку, уряд автономії заявив на початку вересня, що має намір закликати населення звернутися зі скаргою на Іспанію до Суду з прав людини у Страсбурзі, якщо Конституційний суд країни заборонить проведення опитування. Баскська влада вважає, що "заборона порушує Європейську конвенцію з прав людини, що передбачає свободу мислення, слова і участі в політичному житті". Схоже, баскські сепаратисти готові йти до кінця.

Відзначимо, що у баскського сепаратизму є і величезна економічна складова. На відміну від інших країн, де сепаратизм процвітає, перш за все, у відсталих областях, тут інший випадок. Країна Басків є однією з найбільш економічно розвинених областей Іспанії – правда, в регіон йдуть дуже великі вкладення з Мадрида. У Більбао, Сан-Себастьяні та інших містах розташовані найбільш високотехнологічні виробництва країни. Тому іспанці нізащо не хочуть відпустити Басконію, а баски не хочуть бути регіоном-донором для більш відсталих районів центральної і південної Іспанії. На сьогоднішній день питання автономії є досі відкритим, не дивлячись на те, що іспанські баски мають привілеї і в них ще є шанс отримати бажане. З часом і впливом в державі більш демократичних течій, запекла боротьба стихла і має більш прикритий характер. Лідери організації стверджують, що "діалог і злагода повинні характеризувати нове століття".

Таким чином, можна зробити висновок, що баскський сепаратизм, який зародився ще досить давно, загострився наприкінці ХХ ст. та набув у цей період досить великих оборотів. На сьогодні, баски мають повну автономію своєї держави, але для них цього не достатньо. Керівництво Іспанії не зацікавлене у незалежності Країни Басків через високий економічний та культурний розвиток цього регіону. Також, важливим фактом є те, що Іспанія є багатонаціональною країною і окрім басків на незалежність можуть претендувати такі області як Галісія та Каталонія, а це вже може спричинити національний конфлікт в державі, що призведе до її роздробленості, а також втрати політичного, економічного впливу в регіоні. Тому уряд Іспанії вимушений проводити більш гнучку політику в питанні баскського сепаратизму.

 

© Маргарита НЕМТИНОВА