Чи можлива війна між Іраном та Ізраїлем?

Шанси на новий локальний військовий конфлікт на Близькому Сході, у якому Ізраїль протистоятиме Ірану, ліванському руху "Хезболла" і шиїтським угрупованням Сирії, збільшуються. І все це завдяки старанням Кремля, якому на руку нова війна у багатому на нафту і газ регіоні. Адже як повідомляють ЗМІ, саме військова розвідка РФ викрила на весь світ інформацію про напад 9 квітня ізраїльської авіації на іранську базу у центральній частині Сирії. Тож, чи можливо уникнути ще більшого загострення між давніми ворогами?

Одразу варто наголосити, що Держава Ізраїль практикує нанесення ударів по цілях, які мають якесь відношення до постачань з Ірану якісно нової зброї ліванському руху "Хезболла". Але Тель-Авів ніколи в цьому не зізнається, навіть якщо Бейрут і Тегеран спільно з Москвою розпочнуть агресивні дії проти нього. Таким чином, поки ізраїльтяни нічого публічно не говорили, іранцям та бойовикам "Хезболли" не потрібно завдати ракетні удари заради порятунку свого престижу. Але тепер, коли в результаті ізраїльського нападу Іран втратив як мінімум 7 офіцерів з сил спеціального призначення "Кудс" (фар. Sepāh-e Qods), Тегеран виявилися в уразливому становищі. Місцеві ЗМІ просто волають про підготовку відчайдушної відповіді, та чи спроможний Іран завдати удару по Ізраїлю, адже останній має впливового союзника у вигляді США.

І все ж, головною проблемою для обох ворожих країн є третя, а саме РФ. Як не дивно, але з подачі Кремля світ дізнався про авіаудари Ізраїля по базах Ірану у Сирії, щоб прив'язати до себе шиїтів і водночас дати зрозуміти своїм опонентам, що неприпустимі дії матимуть аналогічні наслідки. Відомо, що ізраїльтяни завдали свій удар після застосування режимом Башара аль-Ассада хімічної зброї в Думі, тож Москва, щоб знівелювати роль Вашинґтона у сирійській громадянській війні, одразу розкрила всі карти. Тепер Тегеран точить зуб на Тель-Авів, а Владімір Путін продовжує залишатися безальтернативним арбітром у ситуації, що склалась на його ж користь. І за великим рахунком, обмежений характер подальшого ракетного удару американських, британських і французьких військ довів правоту і перевагу Кремля. Ці удари у жодній мірі не послабили систему розвідки, командування та управління Башара аль-Ассада, ніяк не вплинули на баланс сил в Сирії та на позиції московських і іранських контингентів.

Водночас варто наголосити, що рішучість Дональда Трампа піти з Сирії, яку він висловлює відкрито, безсумнівно додасть сміливості РФ та Ірану. Вона також показує ізраїльтянам, що вони залишаються на самоті, хоча опосередкована присутність американців все ж буде — бази НАТО в Туреччині тому переконливий доказ. Зважаючи на це іранці все-таки обмежать відповідні дії щодо точкових військових операцій Ізраїля в Сирії, але вони як і раніше нарощуватимуть свою присутність і їм доведеться вести боротьбу з розрізненим суннітським повстанським рухом. Це говорить про те, що у відповідь удар Ірану буде настільки обмеженим, що Ізраїль просто не бачитиме іранські війська в Сирії, закриє на їхню присутність очі. Але це не більше ніж наше припущення, адже можливостей для прорахунку і помилок дуже багато в обох сторін.

Однак варто розглянути можливість неминучого зіткнення двох ворожих країн в перенасиченому зброєю та релігійним фундаменталізмом регіоні. По-перше, Іран з Ізраїлем йдуть курсом на повномасштабну конфронтацію з початку 1980-х рр., коли у Тегерані постав уряд ісламської республіки на чолі з аятолою, але свої ворожі стосунки вони вирішували коштом сусідів (громадянська війна в Лівані, ірано-іракська війна, громадянська війна в Сирії). По-друге, шиїтський Іран сповнений рішучості створити велику військову інфраструктуру для себе і для своїх маріонеток у Сирії та відкрити новий фронт проти юдейського Ізраїлю, який точно так же сповнений рішучості перешкодити Ірану і не дати йому створити в Сирії аналог руху "Хезболла". По-третє, ризик ескалації конфлікту посилюється ще тим, що Тегеран має намір створити справжній сирійський фронт проти Тель-Авіва, відправивши на Голанські висоти озброєних радикалів з армії Башара аль-Ассада. Ну і, по-четверте, не треба скидати з рахунків небезпечний для Тель-Авіва рух "Хезболла", у якого в арсеналі сьогодні понад 120 тис. некерованих ракет і стільки ж готових піти на смерть бойовиків.

Цілком зрозуміло, що Ізраїль у жодному разі не погодиться з такою ситуацією, в якій Іран зможе безкарно розв'язати війну проти нього та й ще за мовчазної згоди РФ і США. Якщо Ізраїль витримає ракетні удари у спровокованій і організованій іранцями війні (1000-2000 ракет на день), то він цілком зможе вражати такі цілі безпосередньо в самому Ірані, які заподіють останньому максимальний біль. Такими цілями для Ізраїля цілком можуть стати іранські об'єкти нафтовидобутку і нафтопереробки, хоча співробітники ЦАХАЛу не скидають з розрахунків і лабораторії ядерних досліджень. І як на це відповість Іран? Ракети, що має рух "Хезболли" — це той максимум, що Іран може зробити на шкоду Ізраїлю. А якщо під удар шиїтських бойовиків потраплять нафтові об'єкти сусіднього Іраку чи Саудівської Аравії, хто буде залагоджувати конфлікт вже не локального масштабу?..

Сенс всього цього у наступному: легко зрозуміти, як може початися ізраїльсько-іранська війна, але ніхто не знає, як вона закінчиться. Це так само, як дати новий подих війні двох Корей чи Індії з Пакистаном! Може, адміністрація Дональда Трампа і хоче піти з Сирії, але коли США відійдуть у сторону, загроза регіональної війни посилиться до неймовірного градусу. Чого б там не хотіли у Москві, Тегерані та Дамаску, але у такій ситуації просто необхідний американський стримувальний фактор безпосередньо в зоні ризику конфлікту. Кремль у свою чергу повинен зрозуміти, що Вашинґтон не має наміру втручатися у разі іранської експансії в Сирії, якщо це не створить пряму небезпеку масштабної війни з Тель-Авівом. Адже як відомо, Дональду Трампу знекровлена багаторічною війною Сирія явно не цікава. Тож лишається лише втихомирювати сторони конфлікту за столом переговорів та у стінах ООН, сподіваючись на їхній здоровий розум та оцінку ймовірних ризиків.

 

© Денніс РОСС