Мова — каталізатор англійської національної самосвідомості

Розвиток національних мов традиційно визначається як один з головних аспектів процесу націєтворення. Саме тому, розглядаючи розвиток англійської мови у XIV — першій половині XV ст. ми матимемо змогу дослідити становлення англійської національної ідентичності. Проблема розгляду англійської мови у контексті формування національної свідомості англійців обраного періоду, на жаль, не знайшла належного відображення у історіографії. Серед істориків, чиї роботи частково торкаються цієї проблеми, можна відзначити В. Гелбрейта, Ґ. Суґґетта, Е. Ґалловея.

Дослідження окресленої проблематики має дві основні складові. Перша з них  це аналіз розповсюдження англійської письмової мови у різних сферах життя суспільства. Друга складова  ставлення до англійської мови самих її користувачів. Ця складова є не менш важливою, адже вона дозволяє розглянути певний "образ мови" у її сприйнятті авторами англійських текстів. І, разом з тим, також рівень їхньої самосвідомості. наголосимо, що використання англійської у особистому листуванні починається з кінця XIV ст. Перший відомий лист англійською був написаний 1392-1393 рр. найманим капітаном Джоном Гауквудом. А вже 1399 р. зафіксовано лист англійською авторства Джоан Пелгем.

Майже одночасно англійську мову починають використовувати у листуванні аристократія та духівництво. Так, 1400 р. датується відомий лист графа Марча до короля Генрі IV, у якому автор виправдовує написання листа англійською її кращим розумінням, ніж латини або французької. Те ж саме спостерігається і у листі від 1403 р. Річарда Кінґстона, настоятеля каплиці Св. Георгія при Віндзорському замку, до короля. Також англійська поступово починає застосовуватися у документації, як от, наприклад, у заповітах. На кінець XIV ст. відомі перші спроби використовувати англійську для складання актів і описів. У свою чергу, вже з 1420-1430-х рр. починається масове використання англійської писемної мови. Отже, розповсюдження вернакулярної письмової мови показує відповідний рівень національної ідентичності суспільства.

Особливе місце у піднесенні вернакулярної мови та формуванні національної іден-тичності посідає англійський переклад Біблії, що був здійсненний з ініціативи та під ке-рівництвом Джона Вікліфа. Цей переклад передусім є важливим як символічний акт підриву монополії латини на трактування і пізнання Святого Письма, тепер Біблія ставала доступнішою для населення  її рукописні переклади могли розповсюджуватися серед освічених людей. Це робило біблійні істини ближчими для них і створювало поле для самостійного трактування. Також англійська мова активно використовується у цей час у літературі такими авторами як Джеффрі Чосер, Джон Гауер та інші. Ба більше  в їхніх творах нерідко міститься безпосереднє пояснення причин використання цієї мови і ставлення до неї в цілому. Так, Джеффрі Чосер неодноразово підкреслює у своїх творах факт спілкування своїх героїв англійською, і очевидно, що пишучи рідною мовою поет усвідомлює важливість своєї місії.

Показовим є також приклад Джона Гауера, який у вступі до одного зі своїх творів пояснює використання англійської мови її історичним використанням на острові Брута (в Англії), натякаючи на героїчне минуле англійського народу. Таким чином, можемо констатувати свідомий вибір авторами саме англійської мови для написання своїх творів. Це може засвідчуватися також тим, що вони писали самостійно систематизованою англійською, яка на той час не мала єдиного канону, що, в свою чергу, потребувало колосальних зусиль (куди простіше було б творити традиційними мовами). Отже, у розглянутий період англійська письмова мова починає проникати у різні сфери життя суспільства і стає частиною сприйняття образу англійської спільноти. Це, у свою чергу, засвідчує певний рівень формування англійської національної ідентичності.

 

© Роман ТИМОШЕВСЬКИЙ