"Празька весна" і СССР

У даній статті автор підкреслює значення подій у Чехословаччині 1968-го р., які безпосередньо вплинули на суспільно-політичні процеси брежнєвської доби в СССР. Наголошено на зв’язку подій "Празької весни" з активізацією інтелігенції (шістдесятники) на території всього соціалістичного табору, у першу чергу в УРСР та РСФСР.

З приходом до керівництва Комуністичної партії Чехословаччини Александра Дубчека у 1967 р. Чехословацька Соціалістична Республіка (далі ЧССР) почала все більше демонструвати незалежність від СССР. Його політичні реформи мали створити "соціалізм з людським обличчям". Не дивно, що Москва розглядала цей крок як загроза гегемонії СССР у країнах Східної та Центральної Європи, ба навіть його безпеці. Була істотно ослаблена цензура, повсюдно проходили вільні дискусії. ЧССР знаходилася в самому центрі оборонної лінії Варшавського блоку, і її можливий перехід на сторону противника був недопустимий під час "холодної війни". Кремль не виключав і варіант вступу на територію Чехословаччини військ НАТО, які проводили біля кордонів ЧССР маневри під кодовою назвою "Чорний лев".

Завершились реформи операцією "Дунай", що розпочалася 21 серпня 1968 р., метою якої було зміна політичного керівництва країни та встановлення e Чехословаччині лояльного уряду до брежнєвського режиму. На тлі введення контингенту військ Організації Варшавського договору на територію ЧССР посилився національний опір населення, який проявлявся у вигляді мітингів, акцій протесту, а також пасивного опору. Наголосимо, що лібералізація життя в Чехословаччині вплинула не тільки на прогресивне суспільство країни, але й на інтелігенцію всередині СССР. Під прямим впливом чехословацьких подій Андрєй Сахаров повернувся до проблеми ролі інтелігенції в сучасному суспільстві. У квітні 1968 р. він закінчив свою програмну роботу "Роздуми про прогрес, мирне співіснування й інтелектуальну свободу", яку можна вважати варіантом демократичної альтернативи курсу, закріпленому квітневим пленумом ЦК КПСС.

У громадян Української РСР події в Чехословаччині викликали співчутливі настрої. Так, лікар Луганського облтубдиспансеру Лев Шварцман заявив: «Відбулася справжнісінька агресія проти Чехословаччини, тобто сталося те, що свого часу Гітлер вчинив з цією державою». У свою чергу викладач кафедри філософії Чернівецького держуніверситету Василь Сидоренко, член КПСС заявив: «Система соціалізму терпить крах, бо від неї відпадає одна країна за одною...». Тогочасна українська інтелігенція вкрай негативно ставилася до введення війська до ЧССР. На фоні подій "Празької весни" підіймаються національні настрої й в Україні. Наприклад, 21 серпня 1968 р. на території заводу "Львівсільмаш" виявлено напис націоналістичного характеру із закликом боротися за Самостійну Україну. На території всієї України випускалися агітаційні листівки з закликами до активізації боротьби за державну незалежність України, а також із засудженням введення військ Організації Варшавського договору до території ЧССР.

Таким чином можна побачити, що українська інтелігенція та націоналістично орієнтовані громадяни сприйняли процес лібералізації в ЧССР досить позитивно, а поширення агітаційних листівок свідчить про поширення в народні масах ідеї лібералізації суспільно-політичного ладу за прикладом Чехословаччини. Після введення військ до Праги совєцька інтелігенція рішуче заявила про несхвалення дій керівництва СССР. Це так звана демонстрація 25 серпня 1968 р., яка має назву "демонстрацією сімох", оскільки проведена групою з семи дисидентів на Червоній площі у Москві й висловлювала протест проти введення в Чехословаччину військ країн Варшавського договору. Цей виступ став одним із найбільш значущих акцій дисидентів.

У висновках автор наголошує на неможливості розгляду подій "Празької весни" 1968 р. локально, не беручи до уваги резонанс, який поширився від Праги до далеких куточків СССР. Та нетривала лібералізація життя в Чехословаччині дала надію інтелігенції на зміну політичної системи та можливість будування нового громадянського суспільства. Проте совєцька інтервенція, згортання реформ в ЧССР засвідчили, що система, збудована нащадками Леніна-Сталіна залишиться незмінною.

 

© Антон СТРИГІН