Карелія – багатовіковий слов'яно-фінський симбіоз

Доброго дня, шановні читачі! Сьогодні вашій увазі ми пропонуємо цікаве інтерв'ю, зроблене нашим головним редактором Денисом Ковальовим із засновником порталу "After Empire", автором концепції новітнього регіоналізму, ідейним натхненникм карельської самостійності, філософом і публіцистом Вадімом Штепою.

Д.К. - У незалежній Україні знання про будь-які національні (крім Чечні) або регіональні рухи на території РФ досить скупі. Ви представляєте громаду, яка хоче звільнення Карелії, які її основні цілі та методи впливу?

В.Ш. - Я вже майже 3 роки живу в Естонії через політичні переслідування на батьківщині. Тому мені не хотілося б підставляти своїх колег, які залишаються в Карелії, вказуючи їх імена та організації. До слова, ніякої єдиної організації, яка виступає за звільнення Карелії, не існує. Адже регіональні політичні партії в РФ заборонені. Якщо все ж говорити про наші цілі, то вони дуже схожі на ті, які висувають численні регіоналістські рухи в європейських країнах. Тут поєднуються політика, економіка і культура. У політиці ми виступаємо за вільні вибори регіональної влади; в економіці – за те, щоб податки, які збираються в республіці, залишалися в її скарбниці, а не йшли до Москви; у культурі – за збереження і розвиток унікальної карельської ідентичності. Методи впливу регіональних активістів сьогодні – це тільки переконання своїх земляків за допомогою нечисленних вільних ЗМІ й соціальних мереж. Але я впевнений – з наростанням кризи в імперії, популярність регіоналістської ідеї буде зростати.

Д.К. - Ось уже 4 роки Кремль апелює до світової громадськості, намагаючись узаконити окупацію Криму, правом на самовизначення місцевого населення. Однак на території РФ аналогічні кроки караються цілком реальним терміном ув'язнення. З чим це пов'язано, як Ви вважаєте?

В.Ш. - Про ці подвійні стандарти Кремля я писав ще 3 роки тому в російськомовному "Forbes", поки він був відносно незалежним виданням. Це відверто імперська політика, яка підтримує так званий сепаратизм в інших країнах, але понад усе побоюється, що мешканці власних регіонів вимагатимуть самоврядування. До речі, я пам'ятаю, як в Карелії у 2014 р., після анексії Криму, деякі місцеві журналісти ставили собі питання: «Чому Криму можна проводити референдум про незалежність, а Карелії не можна?». Але ці публікації швидко припинилися, коли був прийнятий закон "Про заклики до порушення територіальної цілісності РФ". Можна провести таку цікаву історичну паралель. Сьогодні в РФ заведено критикувати Хрущова, за якого в 1954 р. Крим був переданий УРСР. Але про інше, схоже вирішення цього совєцького правителя чомусь згадувати не люблять. Так, у 1956 р. саме з волі Хрущова Карело-Фінська ССР була перетворена в Карельську АССР у складі РСФСР, тобто союзну республіку понизили в статусі до автономної. Проте якби Карелія залишилася союзною республікою аж до 1991 р., при розпаді СССР вона б обов'язково стала незалежною державою, як і інші колишні союзні республіки, скажімо Естонія чи Грузія.

Д.К. - Сучасна Карелія  ​​це цілком колоніальний сировинний придаток для Москви. Як змінився статус цієї держави за останні 100 років? Чи вплинула русифікація регіону і евакуація етнічних карелів до Фінляндії на соціально-політичне становище Карелії?

В.Ш. - Коли більшовики захопили владу в жовтні 1917 р., одним з перших своїх документів вони проголосили "Декларацію прав народів Росії". Ця "Декларація..." обіцяла народам колишньої імперії Романових право на самовизначення аж до відокремлення. Але скористатися ним встигли тільки фінляндці в грудні того ж 1917 р. А коли карели восени 1918 р.(тобто рівно 100 років тому!) почали створювати свою незалежну Ухтинську республіку (фін. Karjalan väliaikainen hallitus), більшовики вже стали їх утискати як "сепаратистів". Таким чином, не минуло й року з взяття влади більшовиками, як вони вже розтоптали власну "Декларацію...", ставши на шлях відтворення імперії. Сьогодні ж Карелію, на жаль, неможливо вважати державою  хоча це слово присутнє у чинній республіканській конституції. Але по факту  жодного республіканського самоврядування там немає, а Карелія  ​​це дійсно всього лише сировинна колонія для Москви, як і безліч інших регіонів РФ. Однак ситуацію в Карелії все ж не можна міряти вузькими етнічними категоріями. Помилково думати, ніби "всі карели  за незалежність, а всі росіяни  за імперію". Насправді, Карелія  ​​це багатовіковий слов'яно-фінський симбіоз, етнічно карельські села є сусідами слов'янських, і ніяких конфліктів на національному ґрунті тут історично ніколи не було. У місцевих говірках змішуються карельські та російські слова, ними навіть пишуть вірші та співають місцеві фолк-групи. Імперська ж русифікація, звичайно, проводилася століттями, але її жертвами стали не тільки карели та вепси, але також помори  нащадки мешканців Новгородської республіки. Їх унікальна мова взагалі заперечувалась як така, а тому  пригнічувалась владою нав'язаною "московською нормою", тоді як карельська мова все-таки ще подекуди викладається в школах. Сьогодні основний поділ громадян Карелії йде не за етнічним походженням, а за політичними поглядами. Наприклад, серед тих, хто виступає за громадянське самоврядування республіки, за дружні відносини з Європою, є чимало етнічних росіян. А з іншого боку  є такі діячі, як відомий в республіці комуніст Олександр Степанов  він гордо кличе себе "справжнім карелом", але за переконаннями – ще той махровий сталініст. Попередній губернатор Карелії був етнічний фін Алєксандр Худілайнен, однак ​​саме за його каденції у Петрозаводському університеті був закритий єдиний в РФ факультет прибалтійсько-фінської філології та культури. І Худілайнен, і чинний голова Карелії Артур Парфєнчіков – це просто кремлівські призначенці, служителі московської імперії, не більше. Показова актуальна історія з меморіалом "Сандармох", де в 1937 р. проходили масові розстріли "ворогів народу". Жертвами тоді були люди різних національностей  карели, фіни, українці... А сьогодні влада намагається переписати цю історію, заявляючи, нібито в Сандармоху розстріли проводив не НКВД, а "окупанти" з Фінляндії під час Другої світової війни. Хоча жертв ГУЛАГу в Карелії до війни було набагато більше  один Біломорканал чого вартий! Тож, якщо вже говорити про "окупантів", то реальними окупантами Карелії є саме кремлівські імперці!

Д.К. - Чи вважаєте Ви за можливе в майбутньому звільнити свою батьківщину від диктату Кремля? Як вважаєте, братські фіно-угорські країни як Фінляндія, Естонія і Мадярщина допоможуть вам в цьому, або ж будуть категоричні в підтримці Кремля?

В.Ш. - Начебто ці країни ніколи не підтримували кремлівську імперську політику. У громадян Карелії до них цілком дружнє ставлення. Але все ж ми не розраховуємо на те, що хтось з-за кордону прийде і нас "звільнить". Тут все залежить від бажання самого місцевого населення. Я вважаю, що коли імперія впаде в черговий раз (а це часто трапляється "раптово", згадаймо події 1917-го і 1991-го рр.), то до влади в Карелії прийдуть прихильники європейського розвитку республіки.

Д.К. - Як події в Україні за останні кілька років вплинули на Вас і Ваших соратників? – Майдан, анексія, війна...

В.Ш. Зрозуміло, що карельські регіоналісти підтримували Майдан! Я сам там був у січні 2014 р. з першим карельським прапором "Otava" (дивіться фото зверху). Народний виступ проти корумпованої влади за інтеграцію з Європою нас дуже надихнув. Але Кремль зробив все, щоб не допустити зростання в РФ схожих настроїв. Опозиція, особливо в різних регіонах, стала переслідуватися жорсткіше, ніж до подій на київському Майдані. На мене самого у 2015 р. склали 2 адміністративних провадження, пообіцявши, що наступне (тобто третє) буде кримінальним. Тож я вирішив не чекати цього і виїхав з країни.

Д.К. - Чи можливе повторення подій 1917-1920-х рр. на території сучасної РФ?

В.Ш.Буквальних повторень в історії не буває. Але чергове падіння імперії цілком можливо, і я б навіть сказав  неминуче. Тільки навряд чи після цього російські регіони будуть воювати між собою, як залякує Кремль. Що їм ділити, якщо більшість регіонів сьогодні  це однакові сировинні колонії, які грабуються московською імперією? А ось загальне повстання під гаслом "Досить годувати Москву!" є цілком ймовірним.

Д.К. - Яким Ви бачите подальше майбутнє Європи? Чи залишаться недоторканими кордони держав, існуючих сьогодні?

В.Ш.У 1968 р. (тобто 50 років тому, задовго до появи ЄС) бретонський регіоналіст Ян Фуере написав книгу "Європа ста прапорів". Там він пропонував вибудовувати майбутню Європу як конфедерацію регіонів. Це означає, що всі колишні імперії (Велика Британія, Франція, Іспанія) повинні остаточно згаснути як національні держави. Але це зовсім не означає якогось "ослаблення" Європи. Навпаки  малі регіони якраз і зацікавлені в максимальному співробітництві з сусідами. І сьогодні ми бачимо такий показовий приклад  Велика Британія своїм шляхом "Brexit" руйнує європейську єдність. А Шотландія, навпаки, хоче залишитися у складі ЄС.

Д.К. - Що можете побажати українцям, які без сумніву будуть співчувати пригнобленій Карелії та  допомагати розвалювати путінську диктатуру на своїй землі?

В.Ш.Ми з колегами з різних країн (Швеції, Естонії, Литви  і до речі, з України) вже майже 2 роки робимо незалежний інформаційно-аналітичний портал "Після імперії". Він присвячений проблемам і перспективам регіоналізму і федералізму після ліквідації РФ. Ми ведемо відкриті дискусії на цю тему, які в сьогоднішній Росії просто заборонені. Часто публікуємо й українських авторів  нам їх погляд дуже цікавий, оскільки вони мислять вільніше, ніж багато росіян, котрі все ще залишаються в полоні імперської пропаганди. Так що, як головний редактор порталу, буду радий, якщо після публікації цього інтерв'ю у нас з'являться нові автори, які цікавляться нашою тематикою. Будемо також дуже вдячні тим, хто побажає надати підтримку нашому порталу (подробиці дивіться тут). А Україні бажаю перемоги над імперією та успішної європейської інтеграції!

 

© Денис КОВАЛЬОВ та Вадім ШТЕПА