Війна Фабія проти Ганнібала

У нас багато говорять про те, що війна — справа виключно професіоналів. У кожній справі мають бути митці, таланти, самородки та вишколені фахівці. Багато говорять, що сильного противника можна розбити лише такою самою силою. Згоден! А якщо сила таки силу та й зломила? — От візьмемо приклад з історії. Римської...

У 218 р. до Різдва Христового почалась Друга Пунійська Війна. Що характерно, римляни самі її й оголосили, а потім — пожалкували. Вдерся в Італію через Альпи не абихто, а сам Ганнібал. Ні, не той, що Лектор, а набагато серйозніший дядько. Крутий був той Ганнібал Барка — полководець. Геній! Ще й досі його битви у всіх військових закладах по всьому світі вивчають, бо, таки, геній! І тільки, головне, вдерся в Італію, одразу подужав ватагу римлян при Тіцині, а потім і при Требії. Он як!

Трохи згодом римляни очуняли та вислали проти нього аж дві консульські армії. Так цей "паразит з Карфагену" взяв та й знищив їх при Тразименському озері. Всю до ноги армію одного з римських консулів Ґая Фламінія і став практично господарем всієї Італії, бо римляни замкнулись у місті й... затіяли проти нього цікавеньку війну. Так звану "Війну Фабія". Римляни, вони ж як? — Тільки що, одразу ломляться нав'язати противникові генеральну битву і порвати його. А тут ось таке нещастя.

Та не такий був Квінт Фабій Максимус, якого обрали диктатором аби вкоротити руці нахабному загарбникові. Він був дядько хитрий, бувалий та тертий. "Ага!, — певно, подумав він. — Он ти як, паскудник? Ну то ми тебе інакше битимемо". І затіяв він хитрий план. Велика армія багато їсть. От на цьому Фабій і вирішив звести нанівець усі старання Ганнібала. Тільки якась валка фуражирів по харчі вибереться, а її вже чекають у засідці або лучники, або легка кіннота. Тільки захотіли водички роздобути, а водоносів біля річки сулицями закидували...

І так все добре у того Фабія складалося, що зажурився був наш геніальний Ганнібал. Б'є його дідок, ганьбить перед військом, бо як не схопиш вітру в полі, так не вполюєш тих клятих римських партизанів. Почав наш геній відступати під тими укусами все далі від Риму на південь Італії. І дійшло навіть до того, що Фабій настільки знахабнів, що загнав Ганнібала у пастку під Казиліном і розбив би, аби таки не був Ганнібал розумакою та не вискочив з тої пастки. Так би може Фабій та його наступники й перемогли б у тій війні вже у 216 р. до Різдва Христового, однак не так сталося, як гадалося.

Почали в Римі обурюватись і вимагати знищити якнайшвидше того шибеника Ганнібала, бо як це так? Два роки гівнюк плюндрує Італію, і вже Фабій, наче ж, замучив його голодом. Чого ж тягнути?! Зібрали армію чималу — 86000 вояків проти 42000 у Ганнібала! Та як не просив партизан Фабій не лізти в бійку, хто ж його слухав? А дарма... Уявляю, який був розпач, істерика, паніка, жах в Римі, коли дізналися, що всю ту суперармію Ганнібал оточив і винищив до ноги у битві при Каннах! І довелося римлянам падати у ніжки партизанові Фабію. Ну, він не злопам'ятний був і патріот, а тому таки доконав своєю партизанщиною і Ганнібала, і союзників його в Італії.

 
© Ярема ГАЛАЙДА