Іспанія на межі: націоналісти прагнуть реваншу

Цей рік стане для вирішальним для Іспанії. Країна, де кілька років поспіль при владі були ліві та ліберальні демократи, відчула подих змін. І це не дивно. Адже весь європейський континент демонструє свою прихильність правим, тож Іспанське Королівство має всі шанси здійснити докорінний поворот. Виразником цих надій у простих громадян на радикалів-націоналістів з партії "VOX".
Андалусія — другий за розміром і перший за чисельністю населення регіон Іспанії. Останні 36 років це був один з головних оплотів лівих сил: Іспанська соціалістична робітнича партія була лідером партійних перегонів, як на місцевих, так і на парламентських виборах. Навіть у важкі для лівих сил роки, коли вони йшли в опозицію на загальнонаціональному рівні, Андалусія завжди залишалась їх надійним бастіоном. Проте торішні грудневі регіональні вибори засвідчили зміну поглядів у виборців на фоні розгортання сепаратизму в Каталонії, міграційній кризі та соціально-економічному занепаді. Крайні праві сили (партія "VOX") прорвалися до влади й зробили це саме в Андалусії!
Уперше після смерті Франсіско Франко націоналісти зуміли прорватися в регіональний парламент, який відкриває їм двері до загальнонаціонального. Останні опитування виборців пророкують вчорашнім вуличним радикалам безумовну більшість. За партію "VOX" проголосували б від 3 до 6 млн. громадян, а це від 8,7% до майже 13% голосів! Причиною такої популярності є політична платформа: плекання традиційних, а не мультикультурних цінностей; боротьба з абортами; обмеження нелегальної міграції; тощо. Візитівкою партії "VOX" стала антиісламістська риторика — вимога закрити мечеті по всій Іспанії, заарештувати й депортувати імамів, які проповідують екстремізм.
Найцікавіше, що з партійних гасел стало слово "Reconquista", тобто, процес відвоювання іспанських земель у мусульман, який тривав століттями та привів зрештою до утворення нинішнього Королівства Іспанія. Будь-який іспанець без проблем зчитує весь набір сенсів, який політтехнологи "VOX" вкладають у цей термін, і головний з них — знову викинути мусульман у море. Андалусія — південна межа Іспанії, саме туди спрямовується основна хвиля мігрантів з Африки. На додачу, націоналісти виступають за повернення міста-скелі Ґібралтар, яким володіють британці володіють ще з 1713 р., що має символізувати завершення територіальної єдності Іспанії.
«Жодної Європи регіонів! Жодної зайвої самостійності для сепаратистів, — пропагують функціонери партії "VOX" своїм виборцям. — Національна держава понад усе». Не дивно, що в Андалусії ця риторика знайшла жвавий відгук. На відміну від багатої Каталонії, яка не проти відокремитися від Іспанії, Андалусія — третя з кінця за ВВП на душу населення. Тому для неї розпад єдиної Іспанської держави стане катастрофою. А отже для "VOX" є добрий ґрунт, щоб від вуличного популізму і марних обіцянок перейти у "вищу лігу" - державницька партія має бути готова після приходу у парламент відстоювати права своїх виборців, а не кулуарних лобістів.
На останок, варто наголосити, що іспанські націоналісти мають тісні відносини з важковаговиками правого повороту. Партія "VOX" активно співпрацює з "Альтернативою для Німеччини" (нім. Alternative für Deutschland) і політсилою Віктора Орбана (мадяр. Fidesz – Magyar Polgári Szövetség), чий приклад успішного відстоювання християнських цінностей іспанці прагнуть наслідувати. Але, мабуть, найбільше захоплення викликає чинний президент США. «Подібно Дональду Трампу, ми хочемо зробити Іспанію знову великою, — проголосив перед виборами партійний лідер "VOX" Хав'єр Ортеґа. — Ми захоплюємося тим, як він захищає американську свободу, як він захищає державу від невигідних для нього міжнародних угод, як він працює над створенням ефективної системи контролю над кордоном, щоб зупинити нелегальну міграцію. Ми спробуємо повторити його успіхи у нас на Батьківщині». Однак, чи зможуть націоналісти відродити велич Іспанії, якої та набула за часів Франсіско Франко, ми побачимо вже за рік на парламентських виборах.
 
© Данило КАТРАНИК