Чи готується Москва до реваншу в Грузії?

Після обрання та інавгурації Саломе Зурабішвілі на посаді Президента Грузії, чинна влада цієї кавказької країни зайнялась важливими для себе справами. Одні вирішують внутрішньокланові суперечності, інші зайняті поборення опозиції, на яку треба встигнути списати всі помилки та провали за останні 7 років. Дехто навіть замислив боротьбу з так званими "білими (приватними) таксистами", при цьому забуваючи, що в Грузії дуже високий рівень безробіття й таксі — єдиноможливий законний заробіток для більшості громадян...

На відміну від сил всередині Грузії, Кремль вже почав готуватися до виборчої кампанії, адже наступного 2020 р. грузини обиратимуть новий склад парламенту. Московським агентам впливу збільшено бюджети для "налагодження відносин" і "культурного обміну", а журналістам, підконтрольних головному олігарху (Бідзіна Іванішвілі) медіа, вже готові до видачі гранти фонду Президента РФ з метою покращення якості своєї роботи. У Кремлі чудово розуміють, що "бій" за Грузію буде не просто найважливішою подією на Кавказі з 2012-го р., але й матиме реальні для нього результати.

Стратегія обрана до болю знайома, яка багаторазово апробована на території самої Московії. Для Тбілісі будуть "вигадувати" інших зовнішніх ворогів, більш небезпечних за РФ. Знаючи больові точки грузинського суспільства, Кремль уже взявся виліплювати "ворогів" в особі дружніх Туреччини та Азербайджану, які будуть тиснути на Тбілісі, щоб збільшити автономію "братам по вірі" в Аджарії.

Не дарма ж скандальний "Грузинсько-російський громадський центр", який вже кілька років офіційно працює в Тбілісі за кремлівські кошти, провів конференцію з промовистою назвою  "Грузія між Росією і Туреччиною: сучасна ситуація на тлі історичних реалій". Історичні "реалії" на свій розсуд учасникам зібрання представив звинувачений за часів Міхеїла Саакашвілі у шпигунстві політтехнолог Сімон Кіладзе. У цілому кількість прокремлівських "конференцій" або вірніше тусовок, спрямованих на підбурювання Грузії з найближчими партнерами в особі Анкари та Баку, різко зросла і все це на тлі внутрішньополітичної кризи.

Путінський режим вже почав передвиборну кампанію і ставки на цей раз зависокі, як і бюджети. Варто зауважити, що у 2020 р. бар'єр проходження партій у парламент Грузії знижений до 3%, що дає Москві підстави не обмежуватися підтримкою однієї політичної сили, як було раніше. Поки одна партія буде сурмити про зовнішніх "ворогів", інші прагнутимуть "діалогу" з РФ і вимагати затвердження у Конституції Грузії позаблокового статусу, а отже — прощавай NATO.

Раніше "зовнішнім ворогом", окрім РФ, були сепаратисти Абхазії й так званої Південної Осетії. Тепер же відбувається розворот Грузії на 180°: США і Туреччина доволі часто у ЗМІ тавруються як надпотуги, котрі створюють у світі глобальні проблеми, у той час Москву журналісти представляють чи не головним "миротворцем" на планеті. Вся "ідеологія" нинішнього мафіозного режиму в Кремлі, який думає тільки про своє збагачення та тривале перебування при владі, побудована на пошуку цих самих "зовнішніх ворогів": проблеми з продуктами — винна Америка; погані дороги погані — винне NATO; низькі зарплати та пенсії — винна Україна, бо вороги ж всюди!

У Грузії зараз запущена доволі ефективна кампанія по відволіканню громадян від окупації третини території Кремлем. Останній тому доказ — марш комуністичного гуртка під червоним шматтям 9 травня у столиці країни. Поліція замість ліквідації у зародку відверто антидержавницького заходу обрала сторону невтручання, чим продемонструвала слабкість чинної влади не тільки у Тбілісі, але й всій Грузії.

Маніпуляції — метод старий, але перевірений, як і теза про оточення Вітчизни "зовнішніми ворогами". Тільки чітке розуміння реальних загроз і відповідальність за країну допоможуть, як чинній владі, так і опозиції Грузії ефективно їм протистояти. Якщо є бажання звичайно, однак, у разі його відсутності ймовірним є сценарій, коли пошматована Москвою кавказька республіка знов кинеться в обійми до свого ката, і це буде фатальною помилкою Грузії.

 

© Єгор КУРОПТЄВ