Агресія Кремля направлена не тільки проти України, але й проти Заходу

Війна в Україні триває вже 6-й рік, кінця-краю їй не видно. За цей час московська агресія знівечила тисячі життів не тільки українців, але і європейців, що приїхали на Схід воювати з новою ординською навалою. До вашої уваги інтерв'ю з уродженцем Фінляндії Мікаелем Малмі (ім'я змінено задля безпеки бійця), який захищав Україну в лавах полку "Азов".

Е.Л.: Розкажи про себе. Звідки ти та як довго перебував у зоні бойових дій на Сході України?

М.М.: Мені 29 років. Родом я з провінції Північна Пог'янмаа. На Донбасі, як звуть цей регіон місцеві, я з літа 2014 р. Відтоді я воював проти московських загарбників у лавах батальйону (нині — полку) "Азов".

Е.Л.: Що спонукало тебе обрати саме цю військову формацію?

М.М.: Пригадую, що з розпалом війни в Україні, постав "Азов". Він був єдиним загоном українського війська, який приймав до своїх лав іноземних добровольців. Тому у мене не було складнощів вибрати якийсь інший батальйони чи полк. Знаю, що "Азов" також набирав добровольців з усієї Європи через різні мережеві ресурси. Моїм мотивом піти на війну за Україну було бажання допомогти її громадянам подолати московську агресію.

Е.Л.: Яка у тебе військова історія?

М.М.: Я був строковиком Збройних Сил Фінляндської Республіки та кілька разів мав військові відрядження в якості миротворця закордон.

Е.Л.: Як рідні та друзі ставляться до твоєї військової кар'єри?

М.М.: Мої батьки зі зрозумілих причин стурбовані моїм вибором — жити небезпечно не для них, і мені дуже складно їх за це критикувати. Адже порушується природний порядок речей, коли, скажімо, батькам доводиться ховати своїх дітей.

Е.Л.: Коли та де саме ти був в Україні?

М.М.: Я приєднався до "Азова" в серпні 2014-го, коли регулярні військові частини РФ почали активно брати участь в бойових діях на Донбасі. Наша зона відповідальності — "Блок-М" або Маріуполь.

Е.Л.: Як воно, бути солдатом, особливо у лавах чужих збройних сил?

М.М.: У деякі моменти невизначеності може бути важко, особливо коли ситуація на фронті загострюється. Але до цього звикаєш. Найкраще — мати почуття згуртованості з вашими колегами-бійцями. З українцями у мене таки проблем не виникало.

Е.Л.: Які вони, сучасні бойові дії?

М.М.: У більшості випадків ми не маємо часу думати про щось додаткове, бо ж мета — відбити ворожу атаку. Хоча буває, що деякі з нас бояться, і це природно. Відомий шведський воєнний дослідник Пер Андерссон у своїй книзі повністю підсумовував страх: з людської точки зору, погана сторона страху полягає в тому, що він дозволяє бути нерішучім, викликає певні вагання, а це, у свою чергу, призводить до гірших страхів перед людиною. Так що, моя вам порада, просто впорайтеся зі своїм страхом! Людина може померти в зоні бойових дій, це так, але по-різному.

Е.Л.: Яка програма в "Азові"?

М.М.: Наші будні — звичайна військова рутина. День починається рано вранці з брифінгу, потім триває розгляд оперативних завдань. Якщо в цей день не заплановано оперативної діяльності для нашого підрозділу, то ми навчаємося. Так би мовити, гартуємо тіло і дух — читаємо, займаємося спортивними вправами, відточуємо бойові навички на полігоні.

Е.Л.: А що скажеш про місцевих мешканців?

М.М.: Звісно, що у нас є постійні контакти з цивільним населенням. Тут, на Донбасі, де вирує війна, цивільні особи більш стримані. Оскільки серед населення є як прихильники окупантів, так і ті, що відкрито підтримують українську армію, але бояться будь-якої помсти з боку перших. У Центральній і Західній Україні населення явно підтримує і заохочує до наступу українське військо. Знаю випадки, коли люди нерідко дякували солдатам на вулиці за їх роботу від імені України.

Е.Л.: А як щодо Збройних Сил РФ?

М.М.: Кремлівська армія воює тут — це факт! І поки вона знаходиться на Сході України, неможливо досягти тривалого миру, ну от жодного. Розумієте? Без частин регулярної армії РФ так звані сепаратисти програли б війну за кілька тижнів. На жаль, українська армія недостатньо сильна, щоб завдавати ударів по великомасштабним підрозділам і формуванням ЗС РФ, що вдерлися сюди.

Е.Л.: Якої ти думки про політичну ситуацію в Україні?

М.М.: Гібридно-інформаційна війна Кремля, що відбувається тут направлена не тільки проти України, але перш за все проти країн Заходу. Звісно, що казати про стабільність у державі, де триває затяжний воєнний конфлікт, не приходиться. Хоча тут продовжують бути легальними всі політичні партії та організації, навіть такі, що прагнуть повного загарбання Москвою території України. Я цьому дуже здивований.

Е.Л.: Ти сказав, що ця війна не стільки проти України, скільки проти Заходу. Що мається на увазі?

М.М.: А Ви подивіться на європейські медіаресурси та все зрозумієте. У них забороняється будь-яка згадка про участь у війні регулярної армії РФ. І це навіть не дивлячись на те, що є докази кремлівської присутності на Донбасі, у вільному доступі в мережі. Захід, мені так здається, явно сподівається, що економічний крах РФ відбудеться до того, як ця воєнна криза переросте в нову холодну війну і це змусить Москву відмовитися хоча б від активних бойових дій на Сході України. Але ж ми знаємо, що деякі політики в Європі часто змінюють вітрила в залежності від власної економічної вигоди. Тому не варто сподіватися на те, що ця війна завершиться миром на умовах України, особливо, якщо не буде справжньої підтримки з Заходу та бажання самих українців покінчити з окупацією своїх земель.

 

© Еммі ЛАЙНЕ і Мікаель МАЛМІ