Рональд Макдональд як "ікона" глобалізму

Корпорація "McDonald's" займає центральне місце в американській масовій культурі. Відкриття нового ресторану цієї торгової марки у маленькому містечку — це важлива суспільна подія. Навіть у столицях різних країн світу газети державного рівня з помпою висвітлюють подібні досягнення індустрії швидкого харчування (англ. fast food).

Подібні ресторації відіграють символічну роль в телепрограмах і фільмах. Скажімо у легендарній американській телепрограмі "Saturday Night Live" ведучий висміював спеціалізовані мережі, на прикладі складнощів, які стоять перед франшизою, що торгує виключно одноманітною їжею; а у фільмі "Coming to America" (1988 р.) актор Едді Мьорфі грає африканського принца, чиє знайомство з Америкою починається з роботи у... правильно — у закладі під вивіскою "McDonald's". Таких наочних прикладів безліч, просто перегляньте голлівудські кінострічки кінця 1980-х — початку 1990-х рр. і ви зрозумієте, яким постає сучасний світ для тих, хто ще не пізнав наслідків глобалізму.

Ще один доказ того, що корпорація "McDonald's" стала символом американської (так званої "західної") культури, можна побачити в описі того, що сталося, коли керівництво компанії вирішило знищити найперший ресторан під нині відомою вивіскою, засноване підприємцем Реєм Кроком. У штаб-квартиру почали надходити сотні листів, які закликали залишити заклад швидкого харчування у первісному вигляді. Наведемо лише один, але вельми показовий уривок з листа: «Для нас, пересічних американців, "McDonald's" стало справжнім домашнім словом, котре репрезентує американський стиль життя по всьому світу, а отже зруйнувати цей важливий витвір сучасної культури — все одно, що зруйнувати всюди саму віру людей у вашу компанію».

Зрештою, власники франшизи дослухалися до голосу громадян. Адже виявилося, що збереження першого ресторану корпорації та створення при ньому музею може принести додаткові мільйони, якими не варто розкидатися у світі, де панує дикий капіталізм. Один із тогочасних директорів прокоментував цю подію так: «Гадаю, що ніхто не буде заперечувати тому, що "McDonald's" — це справжня частина Америки, її тілесне уособлення».

Американці — не єдині, хто так це сприймає. На відкритті першого ресторану корпорації Рональда Макдональда у Москві один журналіст назвав цю франшизу "славною іконою американського світу"; водночас розмірковуючи про експансію американських закладів швидкого харчування в Бразилію, один з місцевих чиновників заявив, що його «країна має пристрасть до всього американського, а наші люди хочуть бути пов'язаними з Америкою». Можна піти ще далі й сказати, що у деякому сенсі "McDonald's" став важливішим за самі Сполучені Штати Америки, хто б ними не керував — демократ чи республіканець.

Світ, де панує глобалізм, зазнав нищівної макдональдизації! Перший чинник, який це зумовив, звісно — щорічний "індекс Біг Мака", котрий публікується зі знущальною метою солідним журналом "The Economist", щоб нібито відбити споживацьку здатність різних валют світу на основі місцевої ціни (в доларах США) на один бутерброд типу "Big Mac". Другу ознаку значущості "McDonald's" в глобальному масштабі добре виражає ідея Томаса Фрідмена про те, що «дві країни, в кожній з яких розташовані ресторани вказаної франшизи, ніколи не будуть воювати один з одним тому, що у них присутня нерухомість Рональда Макдональда».

Ця так звана "Теорія золотих арок про запобігання конфліктів" більш схожа на глузування, адже вона вказує на те, що шлях до миру лежить через безперервну світову експансію корпорації "McDonald's". На жаль, її помилковість доказано бомбардуванням Югославії військами НАТО у 1999 р. У Белграді вже тоді були ресторани цієї франшизи, але американських військових це не зупинило.

Для багатьох людей у світі торгова марка, яку уособлює клоун Рональд Макдональд, стала сакральним інститутом. Хтось порівнює відкриття чергового закладу швидкого харчування з відновленням після воєнної руйнації Кьольнського кафедрального собору, для когось "McDonald's" і подібні йому ресторани місце доторкнутися до далекої "американської мрії", яка доволі часто є нездійсненним явищем. Що й казати, сучасні крамниці (так звані гіпермаркети, торгово-розважальні центри тощо) обов'язково містять в собі заклади швидкого харчування, перетворюючись на справжні "храмами споживання", де люди практикують свою огидну "споживчу релігію".

Напевно не буде таємницею, якщо ми скажемо, що торгова марка "McDonald's" досягла свого піднесення завдяки тому, що практично всі американці, як і мешканці інших країн, проходили через його золоті арки (або проїжджали через них до віконець) багато разів у своєму житті. Крім того, більшість з нас відчувають постійне "бомбардування" його всюдисущою рекламою, що оспівує гідності франшизи — нові страви, нові конкурси, нові доповнення і тому подібне. Останні опитування американських школярів показали, що 96% з них здатні ідентифікувати Рональда Макдональда, у той час як упізнати скажімо Абрагама Лінкольна і Джордж Вашингтона змогли лише 23% учнів.

Глобальна корпорація, яка починалась з родинної справи, перестала бути чимось унікальним. Її власники постійно намагаються розширити свій вплив всередині та поза американського суспільства. Як сказав один з представників франшизи: «Наша мета — тотальне панування в індустрії ресторанів швидкого обслуговування по всьому світу, бо я і мої партнери хочемо, щоб "McDonald's" став більше, ніж лідером, ми хочемо його світової домінації».

 

© Джордж РІТЦЕР