Повернення окупованих територій буде справою честі для Фінляндії та України

В останні місяці поточного року у Фінляндії стався сплеск громадської прихильності до націоналістів, особливо до партії "Справжні фіни" (фін. Perussuomalaiset), яка є основною опозиційною силою в парламенті держави. Однак на її фоні губиться доволі нечисельна, проте дієва організація "Suomen Sisu", яка, окрім вуличних акцій, здійснює просвітницьку роботу з мешканцями Фінляндії щодо загроз і викликів сучасного світу. Саме із новообраним керівником цієї організації ми й поспілкувалися про те, чим сьогодні є фінський націоналізм і на що орієнтуються патріоти з так званого Озерного краю.

Д.К. - Що собою представляє ваша організація, як її ідеологія, основні цілі та завдання? Можете розповісти коротку історію її існування (від заснування до сьогоднішнього дня з найбільш активними діями).

Г.Г. - "Suomen Sisu" є основною позапартійноюою націоналістичною організацією у Фінляндії. Заснована вона ще у 1998 р. Наша організація прагне зберегти фінський народ, фінську культуру і незалежність нашої батьківщини Фінляндії. "Suomen Sisu" є мережею націоналістів в різних частинах суспільства, і в основному діє, застосовуючи методи метаполітичного впливу на громадськість.

Д.К. - Ви нещодавно були обрані головою організації, тому логічним буде питання про подальші кроки на чолі "Suomen Sisu"? Зрештою, курс, який ваш попередник і депутат парламенту Оллі Іммонен визначив на початку 2010-х рр., був досить продуктивним.

Г.Г. - Як новий голова, моя основна мета — привернути більше уваги до організації. Ще одне завдання полягає в тому, щоб забезпечити, аби робота, виконувана членами нашої організації, служила єдиній стратегічній меті з максимізації нашого політичного і культурного впливу на суспільство, яка зазнає мультикультурної пропаганди.

Д.К. - Праві та націоналісти Фінляндії для більшості європейців асоціюються, якщо не з партією "Справжні фіни", то з Північним рухом опору (фін. Pohjoismainen Vastarintaliike). Чи можна сказати, що націоналістичний або взагалі правий рух у Фінляндії фрагментований, а тому, поки що, не було спільної боротьби його представників проти таких ворогів, як ліберали, ліві сили, мігранти, агентів впливу кремля? Хоча, як можна спостерігати, така тенденція існує.

Г.Г. - Націоналістична сцена в Фінляндії й справді доволі фрагментована. У ній існують різні погляди на багато ключових проблеми, такі як РФ, важливість етнічної приналежності, раси й тому подібні актуальні явища сьогодення. Проте, різні групи мають спільні цілі, такі як обмеження імміграції та вплив Європейського Союзу на внутрішню політику Фінляндії. Що стосується партій, то на даний час "Справжні фіни" є єдиною стабільною і великою політичною силою, яка включила націоналістичну тематику як таку у свою програму і партійну діяльність.

Д.К. - "Suomen Sisu" і молодіжна структура "Справжніх фінів" (фін. Perussuomalaiset Nuoret) — як дві половини одного цілого, як в ідеології, у риториці, так і в методах боротьби з різними внутрішніми та зовнішніми загрозами для Фінляндії. Чи правильно так думати тому, що ваша організація позапартійна і безпартійна, а молодіжна структура "Справжніх фінів" цілком залежить від партії та її керівництва?

Г.Г. - "Suomen Sisu" і молодь партії "Справжні фіни" поділяють велику частину цілей і спільну ідеологію. Однак вони не ідентичні, хоча багато молодих членів цієї найбільшої працемісткої правої опозиційної сили також є членами й нашої організації. Можна сказати, що завдяки цій співпраці "Suomen Sisu" володіє деяким ідеологічними важелями впливу не тільки на партійну молодь, але й на решту членства "Справжніх фінів", хоча при всьому цьому наші організації залишаються незалежними в прийнятті власних рішень.

Д.К. - Згідно з останніми рейтингами, Фінляндія входить до трійки лідерів, де панує справжня демократія, свобода слова і думки. Однак, чомусь лише ті, хто захищає мультикультуралізм, ґендерну ідеологію і терпимість, можуть користуватися цими свободами. Скажіть, будь ласка, яка ситуація нині в країні з вказаними проблемами?

Г.Г. - Чинне законодавство і панування марксистського та ліберального впливів дійсно дещо ускладнюють життя націоналістам. Скажу більше, нас навіть можна притягти до відповідальності за те, що ми говоримо так би мовити "неправильні" для урядовців і грантожерів речі про іноземні етнічних групи, нелегальних мігрантів, тощо. Попри це, більшість націоналістів настільки віддані своїй справі, що система не має реальних змін, аби змусити наш рух замовкнути. Цензура діє, але не так жорстко, як того хочуть наші опоненти.

Д.К. - Відомо, що "Suomen Sisu" виступає за тісні відносини держав Міжмор'я — країнами затиснутими між Балтійським, Чорним і Адріатичним морями. Наразі це доволі актуальна тема, оскільки існує проблема московської агресії в Україні та посилення ролі бюрократії з Брюсселя і Страсбурґа на країни-учасниці Євросоюзу. Як Ви бачите розвиток цього регіону в трикутнику Гельсінкі-Загреб-Київ на тлі нових викликів часу?

Г.Г.Ситуація в регіоні під назвою Інтермаріум (лат. Intermarium) погіршується, тому що Франція і Німеччина, схоже, не дуже зацікавлені у використанні більш жорстких методів для обмеження впливу РФ. Майбутнє вказаної території Європи залежить від того, чи здатні країни майбутнього союзу Інтермаріуму створити міцну основу, як у військовій, так і в економічній сферах, щоб обмежити вплив загроз і гібридної війни зі Сходу та Заходу одночасно. Це є дуже важливим!

Д.К. - З огляду на те, що інтерв'ю призначене для українського читача, хотілося б дізнатися, що керівництво і рядові активісти "Suomen Sisu" думають про Майдан (2013-2014), анексію Криму та війну на Донбасі? Не секрет, що більшість європейських націоналістів і правих підтримують агресивні дії Кремля в Україні та відправляють своїх добровольців на український Схід.

Г.Г. - На мою думку, більшість членів "Suomen Sisu" вважають дії РФ в Україні аморальними, вкрай неправильними. Звісно, в окремих людей можуть бути різні погляди на ситуацію, але більшість виступає проти кремлівської агресії. Керівництво нашої організації досить добре поінформоване про ситуацію в Україні, і багато хто з нас має особисті зв'язки з українськими націоналістичними організаціями.

Д.К. - У контексті новітньої територіального переділу в Європі не можна не загадати Вашу останню заяву про повернення земель Східної Карелії та регіону Петсамо, втрачених в результаті Зимової війни й Війни-продовження. Чи доцільно зараз вимагати від РФ повернення окупованих нею окупованих територій, адже за них доведеться платити з кишені простих громадян Фінляндії? Питання в тому, що для українців це так само болісно, ​​як повернення Криму або для німців повернення Кьоніґсберґа.

Г.Г.Я вважаю повернення або відновлення нашого суверенітету над втраченими у ХХ ст. територіями Фінляндії справою честі. Відновлення інфраструктури у знищених Москвою регіонах, звичайно, буде дорогим, але це можна зробити за гнучким графіком. Що стосується нинішнього населення, я б повернув регіони назад до Фінляндії так само, як вони були передані РФ — порожніми (тобто їх сьогочасне населення має залишити вказані землі).

Д.К. - Як новообраний лідер "Suomen Sisu", чи вважаєте Ви, що в України та Фінляндії, а також у країн Балтії є вагомі причини, аби перемогти внутрішнього ворога окремо (в кожній країні він свій), але у той же самий час разом ми маємо можливість дати відсіч спільній зовнішній загрозі (мова про РФ)? Зрештою, саме ця країна роками, навіть століттями представляла загрозу як для Європи, так і для європейської цивілізації в цілому з її нав'язливою месіанською ідеєю — від православного царського абсолютизму і слов'янства до більшовицької революції та євразійства.

Г.Г. - РФ є, завжди була і буде загрозою для Фінляндії! Так склалося історично та географічно, і від цього не втечеш, на жаль... Єдність у спротиві кремлівській агресії — це питання спілкування, перш за все. Громадськість, що у Фінляндії, а тим паче в Україні, повинна бути поінформована в цьому питанні. І воно має відбуватися таким чином, щоб ліберали чи лівацькі організації не могли використовувати кремлівську критику як інструмент для власної боротьби з націоналізмом і здоровими силами нації.

Д.К. - І, нарешті, питання українсько-фінляндського співробітництва в контексті ідеї Інтермаріуму. Як гадаєте, на що варто звернути увагу прямо зараз, щоб і українські, і фінські націоналісти взяли владу у своїх країнах, аби не розлютити гегемонів сучасного глобального світу (США, ЄС, КНР) та чи можливий такий варіант взагалі? Можете навіть дати свої рекомендації для побратимів по націоналістичній ідеї та правій боротьбі з України, що спонукатиме їх до певних роздумів, а можливо і дій після прочитання цього інтерв'ю!

Г.Г. - Фінляндія й Україна могли б співпрацювати з точки зору військової розвідки та виробництва певних систем озброєння, а також у сфері зміцнення економічних зв'язків між нашими країнами. Коли союз Інтермаріум остаточно буде сформований, він, природно, повинен містити в собі як фундамент договір про взаємний захист (схожість із НАТО тут явно не доречна з різних міркувань). Що стосується здобуття влади, то у Фінляндії нам доведеться поки що вичікувати. Істотні зміни в системі відбудуться тільки через велику національну кризу (приміром — вторгнення зовні, чи запровадження у Фінляндії законів шаріату), а до тих пір нам доведеться повільно збільшувати свій вплив в суспільстві за допомогою пропаганди. Ми будемо завоювати довіру все нових і нових активістів, які займають впливові позиції серед громадськості. Ключ до перемоги в Фінляндії повинен бути максимально гнучким, з діями, що не сконцентровані на одному аспекті суспільства, і які не дуже очевидні, принаймні зараз. Згодом ми зможемо впливати на громадське обговорення, культуру, термінологію і, нарешті, законодавство. Але це все дуже тривала боротьба, бо ж швидка перемога неможлива. Ситуація також вимагає певної кількості опортунізму, особливо коли ми розглядаємо іноземні держави. На щастя, і в ЄС, і в РФ спостерігається довгострокова тенденція до кризових явищ у внутрішній і зовнішній політиці, як би там не хотіли показати нам зворотне. Тому згодом їхню позицію неодмінно посяде КНР. І ось тоді, коли вони ослабнуть, у нас буде нагода, щоб зміцнити нашу незалежність, а згодом і протистояти комуністичному Китаю, можливо, навіть у спілці з Україною. Про інші шляхи годі й мріяти!

 

© Денис КОВАЛЬОВ і Генрі ГАУТАМЯКІ