Евіта як символ хустисіалізму

Велику роль у мобілізації народних мас для підтримки пероністського режиму та їхнього виховання в дусі хустисіалізму відіграла дружина президента Аргентини, Ева Дуарте Перон. Її шлюб з Хуаном Пероном символізував своєрідний союз військового й простолюдинки з провінції − представниці народних низів – вона була позашлюбною дочкою сільського фермера та куховарки. Ева Перон, або по-народному Евіта, виступала як партійний функціонер ''Хустисіалістської партії'', діяч профспілок, лідер пероністської жіночої організації, здійснювала поїздки країнами Європи з дипломатичними дорученнями.

Власне кажучи, двоє харизматичних лідери становили єдину команду й діяли за принципом «Перон – управляє, Ева – представляє!». Хуан Перон брав на себе обов'язок з керівництва державою, Ева Перон займалася суспільними справами, здійснюючи контроль за діяльністю міністерства праці, Загальної конфедерації професій, пероністської жіночої організації й створеного нею ''Фонду Еви Перон''. Із посиленням культу Хуана Перона, укріплювався і культ його дружини – Евіти. Вже за її життя пероністи називали Еву Перон символом соціальної справедливості – хустисіалізму. Вона мала численні титули: ''провідник пригноблених мас'', ''надія й страж революції'', ''щит Перона'', ''повноважний представник'', але надавала перевагу вислову ''міст любові між Пероном і народом''. Ці титули не були риторичними вигадками, створеними пероністською пропагандою або нею особисто. Вони були адекватними тій ролі, яку Евіта грала в пероністському русі.
Так, Ева Перон регулярно зустрічалася із численними делегаціями робітників, які зверталися до неї за допомогою: змусити підприємців виконувати робітничий закон, поліпшити умови праці на якій-небудь фабриці. Вона вислуховувала прохання, відправляла їх у відповідні установи й, діючи від імені Хуана Перона, домагалася позитивних результатів. Така діяльність Евіти не віддаляла народні маси від Хуана Перона, а навпаки, вона зміцнювала цей зв’язок, оскільки родина Перон діяла спільно і в одному напрямку.
Варто докладніше зупинитися на діяльності ''Фонду Еви Перон''. Створений в 1946 р., фонд одержав юридичне оформлення лише влітку 1948 р. Відповідно до статуту він являв собою громадську організацію, що існувала на добровільні пожертвування, однак кошти фонду складалися, крім цього, з відрахувань від проведення національної лотереї, доходів казино, а також кожного першого збільшення до зарплати робітників та службовців, одержуваної при переукладанні трудових угод. Фонд залучав також гроші профспілок, приватних осіб і підприємств. Судити про ступінь добровільності цих зборів важко. Відомі випадки, коли на цьому ґрунті виникали конфлікти між робітниками і керівництвом профспілок та Загальної конфедерації професій. Хоча фонд і вважався громадською організацією, він користувався державною допомогою і бюджетними ресурсами.
Метою ''Фонду Еви Перон'' було надання термінової допомоги найбіднішим верствам населення, не охопленим державним або професійним соціальним забезпеченням. На відміну від звичайної приватної добродійності ця діяльність здійснювалася в загальнонаціональних масштабах і набула риси державної політики. Основні напрямки діяльності ''Фонду Еви Перон'' були наступні: будівництво безкоштовних лікарень, поліклінік, притулків для старих і бездомних, тимчасового житла для робітників, інтернатів для дітей-сиріт, фінансування загальнонаціональних програм:
1. шкільний туризм й екскурсії, літній відпочинок школярів, спортивно-оздоровчі заходи для дітей й юнацтва;
2. санітарно-гігієнічні заходи в школах, роздача новорічних подарунків дітям, безкоштовна видача підручників, одягу, взуття, солодощів, новорічних подарунків дітям-сиротам; роздача товарів повсякденного попиту незаможним;
3. особистий прийом громадян, які мали потребу у терміновому розв’язанні матеріальних проблем;
4. обробка листів від населення з аналогічними проханнями;
5. допомога по лінії фонду бідним в інших країнах.
Хоча фонд мав у своєму розпорядженні приблизно 70 тис. штатних і позаштатних працівників, Евіта кілька разів на тиждень вела особистий прийом громадян, що тривав іноді багато годин. Робота ''Фонду Еви Перон'' була відзначена спеціальною подякою ООН і нагородами Ватикану. Не викликає сумніву той факт, що діяльність фонду мала політичне підґрунтя і використовувалась для зміцнення культу Хуана та Еви Перон.
В умовах швидкого росту внутрішнього і частково зовнішнього ринків підприємці намагалися уникнути класових конфліктів та йшли назустріч вимогам робітників. У період економічного підйому 1946–1948 рр. в Аргентині, робітничий клас домігся реальних поступок: поголовна синдикалізація усіх працюючих, колективні договори у кожній галузі, загальнонаціональна система соціального забезпечення для всіх категорій робітників, оплачувані відпустки, заморожування квартирної плати і цін на предмети першого попиту. Реальна зарплата зросла на 33%, а з огляду на різні пільги – на 70%. Головний виграш одержали ті верстви населення, які мали недостатньо оплачувану працю. Практично зникло безробіття. Робітники не могли бути звільнені без поважної причини, яку в суді було важко довести. Жоден робітник не міг втратити роботи за свою профспілкову діяльність.
Зміни, які відбулися в країні протягом 1946-1952 рр., покликана була узаконити Конституція Аргентини 1949 р., що відрізнялася соціальною спрямованістю. Відтепер власність мала соціальні зобов’язання (ст. 38), а працюючі верстви отримали гарантовані соціальні права (ст. 37). Природні багатства проголошувалися "невід’ємною й невідчужуваною власністю Нації" (ст. 40).
Соціальна політика подружжя Еви та Хуана Перон наблизила до себе так званих "безсоромників" (ісп. descamіdados – радикально налаштована міська голота) і досить міцно забезпечила їх популярність. Заради cсправедливості, варто відзначити, що такі соціальні заходи, безумовно, сприяли поліпшенню соціально-економічного становища в країні, бо були спрямовані на захист найбільш обділених верств населення – робітників, бідноти.

 

© Ірина РАДЧЕНКО