Занепад не одного Заходу, а всієї цивілізації

«Життя чорних мають значення!», — гасло останніх тижнів, із яким носяться всім світом як з писаною торбою різного робу борці з расизмом: від ліворадикалів до лібералів, демократів і навіть деяких правоцентристів. Цей хворобливий запал, що оприявнився після вбивства афроамериканця Джорджа Флойда у Міннеаполісі, все більше нагадує релігійне божевілля, буйне сектантство з відверто протицивілізаційним сенсом. Оскільки учасники велелюдних протестів не стільки виступають за права пригніченої расово-етнічної меншості, скільки цькують і вимагають від білошкірих мешканців планети Земля покаятися за гріхи своїх та чужих пращурів.

Станом на цю мить ми всі можемо спостерігати швидкоплинну зміну доби. Ще вчора, здавалося, було Нове Середньовіччя, який межував із Новим Декадансом. А проте, виявилося, що сьогодення ліпше схарактеризувати не інакше як Нова Кам'яна Доба — Неопалеоліт, де від надбання цивілізації та спадку попередніх поколінь скоро нічого не лишиться.

Той факт, що переважну більшість агресивно налаштованих протестувальників у США і низці країн ЄС становлять чорношкірі, ліворадикали та представники так званих "секс-меншин" назверх демонструє їхні приховані мотиви. Вони, як доволі активна меншість (погляньте на розтрощені вулиці того ж Міннеаполісу, Нью-Йорка, Сіетла, Лондона і Парижу), прагнуть не рівноправності чи поборення расизму, ксенофобії та інших дискримінаційних систем, але бажають підкорення собі пасивної більшості (білошкірих громадян з європейським корінням), до всього здійснюючи підміну понять, сенсів, а віднедавна — ще й історії. І все б нічого, але останні, відчуваючи тягар минувшини, від рядового поліціянта до міського голови та сенатора стають на коліна перед черговим кольоровим наркоманом, миють йому ноги, вибачаються й клянуться все виправити на догоду розгніваній ситуативно зібраній юрбі.

У вакханалії, агонії ліволіберальної надбудови цивілізації колективного Заходу, що полонила більшість краї, не лишилося місця для дискусії. Жодного обговорення посталої на порядок денний 2020-х рр. проблеми чи бесід між рівними та скривдженими не буде. Мирне співіснування лишилося у минулому, як історія, що її прагнуть зруйнувати, переписати під свою програму представники насправді ультрарасистської організації "Black Lives Matter".

Тому так легко падають монументи батьків-засновників США і обезголовлюється першовідкривач Христофор Колумб. Через кризу Заходу, про яку попереджав ще 100 років тому славетний німець Освальд Шпенґлер, під ніж йдуть величні пам'ятки архітектури та скульптури в Європі, на які пішло багато зусиль, людської праці та фінансових коштів. Для агресивної юрби тільки життя чорних мають значення, про решту ніхто й подумати не сміє.

Мастила у вогонь хвилі протестів додають і політики, які не готові втрачати насиджені місця у владі, а тому свідомо приєднуються до повстання скривджених мас. Ось яскравий приклад: міський голова Лондона — пакистанець Садік Хан, якого вже підтримав прем'єр-міністр Борис Джонсон — завив, що влада британської столиці перевірить назви усіх вулиць та складе перелік пам'яток культури, котрі (увага!) "суперечать різноманітності міста, нагадує про колоніальну історію, торгівлю рабами й може розцінюватися деякими спільнотами як расова чи релігійна нетерпимість". Що далі, не шановний пане мер, порожні музеї з вилученими мистецькими та культурними цінностями, чи може закриті бібліотеки, сховища яких повні книг, що провокують ліворадикалів збуджуватися до нестримних поромів і актів вандалізму?

Джордж Орвелл і Рей Бредбері, вірогідно, вже неодноразово перевернулися у трунах, від подібних ініціатив. На догоду одномоментній примсі здичавілого натовпу, що не здатен опанувати освіту й бути хоч трохи прилученим до цивілізації, політики різного штибу затиратимуть минуле, яке не влаштовує бунтівну масу. Неприємна правда, яку намагаються подати за "виправлення помилок дідів і батьків", котрі (далеко не всі, звісно) набули статків завдяки торгівлі рабами чи іншим схожим чином, але при цьому мали гідність, честь та совість, а ще — відчуття смаку, подарувавши нащадкам прекрасні витвори, що їхню долю тепер вирішує купка вандалів-расистів.

Історію сьогодні переписують заднім числом хворі на культурний марксизм молоді особи (деякі з них не можуть досі визначитися — вони чоловік, жінка чи щось третє), до того ж за примітивним, чорно-білим лекалами. При цьому не враховуються жодні особливості, а виключно простий, здебільшого дегенеративний і шаблонний підхід. Свій (борець за права меншин) — чужий (то, хто їх пригнічує), добрий (антифашист, антирасист і тому подібне) — поганий (всі протилежні до наведених понять сутності), як навчили учасники буремних подій 1968 р., що також відзначилися агресивним пацифізмом й ліворадикальною пропагандою в освіті та науці, чиї наслідки ми спостерігаємо у всій красі від Гельсінкі до Лос-Анджелеса.

У США цей процес, навіть всупереч заявам і бажанню чинного президента Дональда Трампа, став незворотнім. А та обставина, що в армії конфедератів під командуванням Роберта-Едварда Лі билися цілі полки, що складалися з чорношкірих (вони ж — афроамериканці), у розрахунок протестувальниками не береться. Воно відмітається як бездоказовий факт, що не відповідає єдино вірній, "проґресивній" концепції радикалів з-поміж культурмарксистів.

Протестувати проти расизму, жорстокості та свавілля правоохоронців, вимагати рівності (якої фактично ніколи не було і не буде, адже Бог заповів нам ієрархічний поділ суспільства) — це нагальна потреба людства, що прагне змін на краще. Україна також не стоїть осторонь цього процесу (задайте події у Врадіївці 2013 р. чи цьогорічні в Кагарлику). Кожен, хто бачив запис вбивства Джорджа Флойда, визнає, що це жахливо, але ж зараз сенс протестів вже інший: мова більше не йде про рівність, яку здичавіла юрба замінила прагненням упокорити тих, хто не чорний і має власне китичне мислення, хто прагне до свободи, а не вседозволеності; наче народитися білим — це гріх, який ніколи не змити.

А тим часом, ідея (теза культурмарксистів), що білі люди — носії унікальної провини (за рабство, за гніт, за колоніалізм тощо), не тільки небезпечна, але ще і є хибною з історичної точки зору. У країнах, звідки останнім часом йде потік мігрантів до Європи, рабство існувало набагато довше і до чорношкірого населення там ставилися набагато гірше. Чи буде зайвим навести той факт (відкидається борцями з расизмом як антинауковий), що власне африканці свідомо провадили своїх земляків прибулим європейцям, розмінюючи живих людей як товар за купки дорогоцінного металу або інших блискучих предметів (як наприклад перлини).

Тому повалення монументів доби колоніалізму може свідчити лише про одне — колективний Захід перебуває у полоні неприродних для себе ментальних конструкцій, котрі знищують його сутність із середини. Адже на місці, де ще вчора стояв, а сьогодні вже лежить прекрасний монумент, скажімо, Сесілу Родсу, завтра неодмінно з'явиться потворний бовван червоному терористу Владіміру Лєніну чи наркоману Джорджу Флойду. Звісно, що теперішні борці з неприємним минулому прагнуть затерти його, створити власну ідеальну історію без білошкірих рабовласників, що муляють їм око і у цьому є сенс, оскільки більшовики в Україні діяли так само (це їхні методи!), бо як писав вже згаданий Джордж Орвелл: «Той, хто керує минулим — той керує майбутнім; хто керує сьогоденням, той керує минулим»!

 

© Денис КОВАЛЬОВ