Лаурі Алан Тьорні - Могутній дух вічного воїна

Ця стаття присвячена Лаурі Алану Тьорні, солдату 3-х армій, справжньому офіцеру та професіоналу вічної героїчної справи, який все своє життя боровся проти "червоної чуми". В складі фінської армії, німецької чи армії США, завжди його непримиримим ворогом був “привид комунізму”, що гуляв в той час не лише Європою...

Лаурі Тьорні народився 28 травня у 1919 р. у місті Вііпурі (нині Виборг). З самого дитинства захоплювався спортом та, як і кожен фінський хлопчина, полюванням. У 1938 р-, вступивши до лав Фінської армії, доволі швидко просувався по військовій службі. Брав участь у Зимовій війні 1939-1940 рh-, в кінці якої отримав офіцерське звання. За героїчні дії під час війни був нагороджений "Бронзовою медаллю Свободи" та "Срібною медаллю Свободи" за участь при знищенні радянської дивізії при Ламетті.
Після закінчення Зимової війни Тьорні у 1941 р., як і тисячі інших фінів проходили військову підготовку у Німеччині у лавах добровольчих батальйонах Ваффен-СС, Лаурі проходив підготовку в одному з таких батальйонів "Нордост".
У 1941 р., коли почалася війна між СССР та Німеччиною, Тьорні, як й інші молоді фінські парубки, розцінював її як нагоду для поквитання із СССР за події Зимової війни. Протягом 1941-1944 рр. він успішно воює проти "совєтів", очолюючи особливу групу спецпризначення, яка неофіційно носила його ім’я. Успіхи підпільних операцій за лінією фронту були настільки приголомшливими, що за його голову була призначена нагорода у розмірі 3 млн. фінських марок. За ці ж успіхи він був нагороджений найвищою військовою нагородою – "Хрестом Маннергейма".
У 1944 р. Фінляндія капітулювала. Тьорні знову повертається до Німеччини, аби мати змогу боротися проти СССР. Він вступає до лав СС зі збереженням військового звання капітан. Перебуваючи на німецькій службі, він був нагороджений однією з найвищих нагород Третього Райху – "Залізним хрестом".
Наприкінці війни він здався союзним військам та перебував у таборі для військовополонених. Не бажаючи підпасти під судовий розгляд, завдяки здобутим навичкам диверсанта та розвідника, він успішно втікає з табору на батьківщину. Ставлення до СС-івців було значно жорсткіше, ніж до інших військових формувань Третього Райху, і цей суд мав усі шанси стати для нього стати останнім.
Проте доля зіграла з ним злий жарт, і вже, перебуваючи у Фінляндії, він був заарештований зі звинуваченням у зраді та колабораціонізмі. Тьорні був засуджений на 6 років, проте, відбувши лише частину строку, він знову успішно втікає із в’язниці та перебирається до Швеції.
Лаурі розумів, що рідна Скандинавія не надто вдале сховище. Він вербується матросом на торговельний флот і під час плавання у Мексиканському заливі вистрибує із корабля, вплав добирається до Американського узбережжя, та змінює ім’я на американський аналог, і стає Ларрі Торном. Кілька років поживши спокійним життям, він у 1954 р. записується в Армію США, де потрапив на службу до військ спеціально призначення "зелені берети". Протягом 1958-1962 рр. він проходив службу у Федеративній Республіці Німеччина. Перебуваючи на службі, він показував одні з найкращих показників у військовій справі, через що був залучений до спеціальної операції в Ірані з евакуації секретних документів із місця катастрофи американського військово-транспортного літака С-130.
За кілька років до повномасштабного втручання США, у 1963 р., тепер вже Торн був залучений до спецоперацій США по диверсійно-розвідувальній діяльності у В’єтнамі. За півроку бойових дій у дельті Меконгу отримав кілька поранень та був нагороджений "Бронзовою зіркою". Крім цієї нагороди, він отримав ще п’ять Пурпурових сердець за поранення, орден "Легіону Пошани", "Похвальна медаль Армії" тощо.
На початку 1965 р., напередодні повноцінного вторгнення США у В'єтнам, він отримав поранення. Відлежавшись в госпіталі, "вічний солдат" повертається непривітну Азію, де в складі спецпідрозділу MACV-SOG, виконує таємні розвідувальні операції на "стежці Хо Ши Міна" в Лаосі та Камбоджі. Під час першої такої операції 18 жовтня 1965 р. гелікоптер, на якому знаходився капітан Ларрі Торн, зник за 40 км на південний захід від міста Дананга (В’єтнам). Як було встановлено, катастрофа відбулася внаслідок сильної грози. Капітану Ларрі Торну було посмертно присвоєно звання майора. Його рештки було знайдено аж у 1999 р., і було поховано на Арлінгтонському національному кладовищі у США, в червні 2003 р.
Підбиваючи підсумок даної статті, слід зазначити, що у світі існує безліч професіоналів справи, що була ними обрана давно і якій вони залишаються вірними до самого кінця. Байдуже, які саме причини були визначальними для обрання ними шляху, яким вони йшли до самої смерті. Вони робили це для того, аби внести свій вклад у щось, аби не просто існувати, а постійно приймати виклики, що нам кидає доля.

 

© Дмитро ТАРИТІН