Неполіткоректний Лі-Кван-Ю

Постать сінгапурського реформатора і творця економічного дива Лі-Кван-Ю викликає багато позитивних емоцій у ліберальної публіки в наші дні. Особливо тужила наша "ліберальна" громадськість з приводу недавньої смерті Лі. Однак, було в його поглядах і те, за що його у західних країнах могли б цілком впевнено обізвати нацистом.

Мова йде про таку річ, як євгеніка - вчення про селекцію людського роду, яке в тому числі і застосовувалось урядом Третього Райху. В Сингапурі не було своїх Освенцимів, однак євгенічна політика урядом велась доволі серйозна, і натхненником її був саме невтомний прем'єр-міністр Лі-Кван-Ю, що 1984 р. розробив концепцію виховання нації і її розвитку.

Все почалося після того, як соціологи забили на сполох : багато жінок з вищою освітою (відповідно і з високим рівнем інтелекту та гарною спадковістю) не виходили заміж, натомість багато чоловіків з гарною спадковістю одружувались на простачках-малайках або індіанках з невисокими розумовими здібностями. Для вирішення питання було створено дві шлюбні агенції : перша для більш освічених та зразкових громадян, друга - для всіх інших. В їх рамках функціонували розважальні заклади, клуби, кінотеатри, спортивні секції де люди могли знайомитись та заводити стосунки з подібними собі. Відповідно, найбільшу підтримку держава надавала сім'ям з числа освічених людей з хорошею спадковістю, всіляко допомагаючи вирішити їм житлову проблему (одразу по одруженню "благополучним" родинам давали майже безвідсотковий кредит на житло) і надаючи всілякі пільги аби забезпечити якомога більш вигідні умови для народження потомства. Родинам з поганою спадковістю ж, навпаки, не радили народжувати більше однієї дитини (за другу дитину взагалі накладався штраф), а жінки з таких родин могли пройти добровільну процедуру стерилізації взамін на абсолютне вирішення державою проблем з житлом чи велику суму грошей. І важливо сказати одне : сінгапурська нація нині на азійському континенті поступається лише японцям за рівнем розвитку - і запорука цьому є освічена і здорова сінгапурська родина.

В своїй книзі "З третього світу в перший" Лі-Кван-Ю каже про речі, які озвучують в Європі як правило лише праві політики : "Надлишок демократії породжує недисциплінованість і безлад, які несумісні з розвитком". Так, Лі такий собі модерний авторитарний лідер, однак чи дорікне хтось такому авторитаризмові, якщо країна дійсно є однією з найбільш успішних у світі? Ще 1965-го р. колишня англійська колонія Сінгапур, що тільки отримала незалежність, була абсолютно точно країною третього світу. Чи скаже хтось таке про нинішній Сінгапур? Лідер озвучив важливий принцип, на якому будувався розвиток сінгапурської держави і економіки : «Нестача ресурсів має компенсуватись винахідливістю, дисциплінованістю та перевагою в інтелекті» - власне, такий підхід і зумовив нині перехід "центру ваги" світу з Атлантичного регіону в Тихий Океан - до Сінгапуру, Гонконгу, Японії, інших розвинених країн, які все швидше винаходять нові технології та багатіють, особливо не граючись у політичну коректність. Про це висловлювався і сінгапурський реформатор, коли уважно ознайомився з поглядами світил американської економіки, політики та політології, і знайшов для себе багато цікавого, однак прийшов до висновку, що «вони не завжди мали рацію» та ігнорують розгляд ряду важливих питань, з огляду на те, що вважають за краще бути «занадто політично коректними». На думку Лі-Кван-Ю, політкоректність американських вчених і політиків дійшла до того, що їм стало важко висловлюватися цілком відверто. Сторонній людині це було помітно. «Вони були настільки яскравими і здатними людьми», пише у своїх спогадах Лі-Кван-Ю, «що мені було складно повірити що вони щиро дотримувалися цих поглядів і вважали себе зобов'язаними їх підтримувати».

Такими були погляди одного з титанів політики та економіки, що створив нову величну державу, з числа тих держав, що в нас на очах обганяють Європу. Чи толерують такі погляди у Брюсселі?

 

© Ярослав БОЖКО