Ядерний Іслам

У розпалі "сирійської авантюри" Кремля та зацікавленності у перемозі режиму аль-Асада з боку шиїтського Ірану, багато американських та європейських військових експертів були стурбовані досить міфічною новиною. Так, серед кількох саудівських та катарських Інтернет-ЗМІ була поширена інформація про розробки терористів ІДІЛ власної ядерної зброї, яка стане значною противагою впливам Ірану, Ізраїлю та США на Близькому Сході.

Наскільки правдива ця "новина", наразі перевіряють аналітики ЦРУ та Моссаду. А от чи дійсно радикальний іслам, озброєний ядерними ракетами, небезпечний для світу, можемо розглянути на прикладі Пакистану. Ця ісламська республіка отримала свою незалежність з рук британців у 1947 р. разом з Індією. Проте одразу між двома сусідами розпочались релігійні та етнічні конфлікти, які переросли у справжню війну за розподіл міждержавного кордону та приналежності окремих спірних територій. За більш ніж 65-річну свою незалежність Індія та Пакистан воювали один з одним 5 разів (1947-1949, 1965, 1971, 1984-1987, 1999). Саме через це обидві з колишніх британських колоній, окремо один від одного, починають розробляти власну ядерну програму для захисту своєї державності - Індії допомагали СССР та КНР, а Пакистану - США.

Старт пакистанської ядерної програми у січні 1972 р. дав прем'єр-міністр країни Зульфікар-Алі Бхутто, оголосивши про створення міністерства науки та технологій з підзвітною йому Комісією з ядерної енергії. У липні 1976 р. у місті Кахута розпочато розробку пакистанської ядерної зброї, а у лютому 1982 р. у місті Хушаб почали будувати 1-шу пакистанську АЕС для здобуття збагачененого урану, яке було закінчено у 1995 р. Розуміючи патовість конфліктної ситуації щодо територіальних пртензій до Індії, уряд Пакистану вирішив провести показові ядерні випробування. 28 червня 1998 р. на полігоні Чаґай здійснено випробувальний керований ядерний вибух еквівалентом у 40-45 кТ, а вже за 2 дні на тому ж полігоні випробували 1-шу пакистанську ядерну бомбу вагою у 18 кТ.

На той момент Індія, вже також мала у своєму арсеналі ядерну зброю, тому розгорівся міжнародний скандал з приводу отримання ядерної зброї країнами 3-го світу, який міг перерости у ядерну війну. За посередництвом США, КНР та РФ було розпочато дипломатичні переговори, тож неменучої катастрофи вдалося уникнути. Але політичні лідери Індії та Пакистану з того моменту не залишають спроби звинуватити один одного у розпалюванні конфлікту шантажуючи ядерною зброєю.
Але, що ж насправді являє собою іслам озброєний ядерними бомбами? - Насправді, після здобуття ядерного статусу колишній фундаменталістський сунітський радикальний іслам в Пакистані перейшов на більш помірковані рейки, з огляду на міжнародну ситуацію та конфліктність у регіоні. З 1970-х рр. у Пакистані діє "Ядерна доктрина урядової політики з підвищення обороноздатності та енергоефективності". Згідно із нею, збройні сили Пакистану, у разі війни із можливим ворогом (у доктрині визначені, окрім Індії, ще шиїтський Іран та Ізраїль), повинні показово поблизу із його кордоном вдарити превентивно ядерною ракетою у 10-12 кТ, але лише у водну гладь - для залякування - або ж у пустельних територіях Белуджістану на своїй власній території. Таким чином, Пакистан намагається показати, що із нападом на нього, ядерна зброя буде застосоувавтись не тільки на території ворога, а й на власній території, аби не дати захопити країну повністю. Краще померти, а ніж жити рабами! Якщо ж війна буде неминуче загрожувати державності Пакистану, уряд дозволяє збройним силам вдарити ядерними ракетами по виключно промислових центрах та військових полігонах ворога, аби посіяти жах і паніку.

Застосування пакистанської ядерної зброї по цивільному населенню заборонено, так само як і розголошення чи поширення інформації про збагачення урану і отримання ядерної зброї. Так, у 1985-1995 рр. терористи "Талібану" та "Аль-Каїди" намагались купити ядерні секрети в окремих посадовців Пакистану для ведення активної війни в Афганістані, але уряд знайшов зрадників і показово стратив.
Тож на сьогодні, головна ядерна прерогатива Пакистану - це недопущення поширення ядерної зброї як серед "братніх ісламських країн", так і особливо серед опонентів на кшталт Ізраїлю. Отримавши ядерну зброю ворожий ісламський фундаменталізм випарувався з пакистанської політики, і тепер несе виключно оборонно-захисну функцію.

 

© Денис КОВАЛЬОВ