Біла Європа вільних націй

Європейська криза, пов’язана з напливом біженців з Близького Сходу, хоч і не зачепила Україну безпосередньо, проте, цілком торкнулась нас інформаційно. Українці, так само як і мешканці країн Унії, стурбовані міграційними процесами. Розмови про провальну політику мультикультуралізму, про вимираючу Європу, яка вже ніколи не стане такою як раніше, про жахи мігрантської навали набрали особливої актуальності. Звичайно ж у цьому потоці особливо помітними стали голоси ультраправих в усьому їх спектрі: від поміркованих євроскептиків до радикалів, які мінімалістично описують свої політичні погляди совами "White Power". Але здається ми стали забувати, що таке "White Power" насправді...

Ми не будемо лукавити і заперечувати особливу і ключову роль білої людини в становленні всього людства. Так, саме "White Power", тобто влада білої людини, була і є локомотивом світового прогресу. Хай навіть справа не в кольорі шкіри чи розмірах черепу, а в цивілізаційній ідентифікації. Менше з тим, біла людина, чи то пак євроатлантичний світ – основа цивілізованого людства. Будь-які заперечення цього факту можливі лише в силу скромності цієї самої білої людини. Дивно от що: ті праворадикальні юнаки з робітничих околиць великих міст по обидва боки кордону Шенгенської зони, що несуть на своїх знаменах прославу діянням білої людини абсолютно нехтують самою суттю цивілізаційного поступу білого європейця.
Позбавлений страху білий чоловік, що віками йшов на зустріч новому невідомому світові, натхненний власною допитливістю. Чоловік, що підняв на свій щит заповіді християнства і вважав за свій обов’язок поділитись доброю звісткою з усіма дикунами, що він їх зустрічав на своєму шляху. Чоловік, що творить цінності і ділиться цими цінностями з людьми, що будує і творить в будь-якому куточку Землі, перетворюючи хаос дикунства на порядок цивілізації. Чоловік, що вчиться сам і ділиться знаннями з усім світом. Такий він – білий чоловік, таким його бачив Кіплінґ і таким він описав його в своїй безсмертній поезії. Любов білої людини до світу збудувала цивілізацію.
На своєму шляху біла людина не боялась робити помилки, і деякі з цих помилок були дійсно страшними. Однак, першою визнаючи ці помилки, біла людина завжди знаходила в собі сили та натхнення для подальшого поступу. Очевидно, що в наш час юного (або не дуже юного) європейця обурює те дикунство, яке несуть з собою до Старого Світу мігранти з околиць цивілізації. Табір біженців з країн третього світу посеред затишного району старовинного європейського міста виглядає як осквернення святині в очах нащадка тих європейців, що перетворювали на цивілізований світ навіть найбільш дикі хащі, населені "напівлюдьми та напівдемонами", виражаючись словами Редйярда Кіплінґа.
Європеєць, який пам’ятає, що вираз "біла влада" у всіх куточках цього безмежного світу, був символом цивілізації та прогресу, піднімаючи це гасло на свої прапори сьогодні, напевне, сповнений натхнення вирішити цю кризу. Він дивиться на сучасні події як на новий виклик, нову пригоду. Дивиться з усією широтою євроатлантичного світогляду. Так мало б бути. Напевне поціновувачі білої влади в Європі сьогодні починають широку дискусію щодо необхідності реформувати соціальну політику повоєнного типу. Ймовірно, вони пропонують Європі відійти від принципів соціальної держави. Напевне, звучать слова про необхідність правильного стимулювання суспільства, зокрема і в умовах активних міграційних процесів. Скоріше за все в їх колах панує думка, про те що суттєве зниження соціальних виплат з однієї сторони та зниження податкового тиску з іншої, зроблять Старий світ привабливим місцем для найініціативнішої частини переселенців. Відміна необґрунтовано великої допомоги непрацюючим особам позбавить стимулу пробиратись в Європу безвідповідальним та патерналістичним шукачам кращої долі. Адже так?
Скоріше за все, стурбовані ситуацією що склалась, послідовники ідеї "White Power" звертаються до суспільства з закликом повернутись до традиційного для Європи індивідуалістичного світогля яду, ідей індивідуальної свободи та індивідуальної відповідальності, відкинувши колективістський соціал-демократичний дискурс. Напевне ж, стурбовані міграційними процесами, "White Power"-активісти закликають своїх співгромадян переглянути європейську зовнішню політику. Активніша участь в близькосхідних питаннях, напевне стверджують вони, яка матиме на меті спонукати стабільні країни регіону брати на себе більшу відповідальність в питанні урегулювання регіональних конфліктів – шлях до загальної стабілізації.
Напевне саме так мало б бути. Але ж ні. Світоглядні позиції майже всього без виключення спектру ультраправих діячів в Європі позбавлені зв’язку з тими рисами, які рухали білою людиною протягом історії поступу європейської цивілізації. Замість безстрашного юнацького волюнтаризму, замість духу авантюризму, в найкращому сенсі цього слова, замість місіонерства і самопожертви, ультраправі пропонують нам резервацію. Нікчемні в своєму рабстві фобій – тобто в кайданах власних свідомих та підсвідомих страхів – вони пропонують нам огородитись від світу стіною, щоб спокійно і мирно доживати віку в своїй маленькій країні-музеї. Вони голосно кричать про білу владу та білу гордість, при цьому ховаючи Європу заживо. Вони вірять,що захищають білу людину, вірять, що їй дійсно загрожує небезпека від зовнішнього світу, не розуміючи всіх масштабів самого явища білої людини та євроатлантичної цивілізації, яку вона створила.
А тим часом Європа подолає кризу. Рано чи пізно, в тій чи іншій формі. Можливо методами, описаними вище, можливо – іншими. І звичайно вона зміниться, звичайно не буде такою як раніше, бо вона – хай би що не говорили її нерозумні діти – жива. Нове бачення, нові ідеї народяться в дискусіях між людьми, що є частиною євроатлантичної цивілізації – між політиками, між громадянським суспільством, між академіками та підприємцями. І ці нові ідеї, як і раніше, будуть локомотивом людства.
Сьогодні нам важливо усвідомлювати, що бути частиною євроатлантичної цивілізації означає брати активну участь в цій дискусії. Синтез нових ідей, нового бачення – це і є сучасний маркер "білої людини". Цивілізоване людство – це про майбутнє, а не про минуле. А майбутнє, як сотні років тому, так і зараз здобувається юнацькою допитливістю та здоровими амбіціями, а не фобіями та консервуванням.

В цей час молодій українській нації не личить прислухатись до підстаркуватих (якщо не тілом, то душею) європейських ксенофобів та різного роду євроскептиків, які уже бачать Європу в могилі. Нам ніколи приділяти час їх істеричним страхам. На нас чекає велике майбутнє і тяжкий тягар – тягар білої людини.
Бо ж біла влада нікуди не поділась. Як сто років тому, так і в минулі десятиліття, так і,будьте певні, в майбутні роки влада цивілізованого людства залишиться єдиною та безальтернативною. А що ж до тих, хто любить поговорити про "White Power", то в більшості випадків їм більше личить лейбл "White Scum". Маємо надію, що українські праві не повторюватимуть помилок своїх європейських колег. Адже соціальне дно – це те місце, де расова сегрегація точно недоречна...

 

© Арійське ПРАВО