Король Інґерманландії

112 років тому, 3 січня 1904 р., у естляндському селищі Кулла (ест. Kullaküla) народився видатний політичний та громадський діяч незалежної Естонії, перший і єдиний в історії король Інґерманландії (фін. Inkerin Kuningas) - Леандер Рейо. Дотепер про цього видатного патріота естонського та інгерманландського краю відомо дуже мало...

Леандер Рейо народився в родині простого селянина, в нині вже не існуючому селищі Кулла лютеранської парафії Каллівієре на крайньому Сході Естонії, що нині окупована РФ і входить до складу Кінгісеппського муніципального району Ленінградської області. "Королем Інґерманландії" прозвали Рейо за правильні вчики, аристократичні риси обличчя і високий зріст. Як згадують старі інґерманландці, що ще мешкають поблизу російсько-естонського кордону, "щоб увійти до хати, панові Рейо доводилося згинатися в три погибелі...". Однак, слово "король" було не просто жартівливим прізвиськом, як зазвичай пишуть дослідники. Справа в тому, що у балтійських фінно-угорських народів це свого роду почесне звання для шанованої людини, як от війт чи сільський староста на Галичині, або ж рабин у євреїв. Свої народні "королі" були у народів Балтії: лівів, сету, вепсів, куршів та латґальців.

"Король Інґерманландії" вів боротьбу не за абстрактні ідеали, а за конкретних людей - своїх рідних і близьких. Так, після тривалої Визвольної війни Естонії за свою державну самостійність проти більшовизму (1918-1920 рр.) частина Західної Інґрії, із західної частиною селища Кулла, все ж відійшла до Естонії, де опинився Леандер Рейо з дружиною, його батько і сестри. Мати ж "короля Інґерманландії" з його братами залишилися у східній частині селища Кулла за річкою Луга на боці окупованої території більшовицького державного утворення під назвою РСФСР, а пізніше СССР. На початку 1923 р. всіх інґерманландців за підозрою в участі в антибільшовицьких заколотах та бунтах з совєцько-естонського прикордоння на території новоутвореної Ленінградської області у складі РСФСР примусово почали засилати до Сибіру та Забайкалля, ​​а їхні порожні будинки і орні землі поділили між заїжджими з Іванова, Ярославля, Архангельська, Новгорода та Костроми ідейними колгоспниками. Не оминула трагічна участь "сибірської депортації" і частина родини Рейо, яка мешкала у східній половині селища Кулла на підконтрольній більшовикам території Інґерманландії. Так, державний кордон, що пройшов руслом ріки Росонайокі розділив порівну не тільки селище Кулла, але й родину Леандера Рейо.

Протягом 1924-1926 рр. Леандер Рейо проходив військову службу в складі збройних сил Естонії. Після чого вже навесні 1926 р. він створює просвітницьке "Інґерманландське товариство" з осердками в Нарві, Каллівієре, Кулла та Нарва-Йиесуу. Першим кроком у суспільній діяльності Рейо, стало заснування фінськомовної газети "Sanaseppä", яка виходила протягом 1927-1937 рр. Рейо з дружиною друкували газету на власному ротаторі в селищі Кулла, а пізніше в Нарві в "Друкарні Грігор'єва". До складу редколегії крім самого Леандера Рейо, входили Роберт Рейо, Антті Гаракка і Пеетер Валтонен. У газети було безліч кореспондентів і помічників. Проте, журналістом і героєм цієї газети міг стати кожен - вона розповідала про прості речі, зрозумілі кожному інґерманландцю. На жаль, через певний брак коштів, щотижневий наклад газети "Sanaseppä" був маленький і складав лише 300 екземплярів. Попри це, газета започаткована Рейо, розходилась як гарячі періжки всіма населеними пунктами Західної (естонської) Інґрії. Цей орган друкованої преси був по-справжньому народний... Крім того "Інґерманландське товариство" збирало велику бібліотеку з книжок фінської, естонської, карельської, інґрійської та вепської мов, а учасниками просвітницької трупи Рейо регулярно здійснювались театральні постановки на вулицях Нарви, Йихві, Раквере та, навіть, Тарту і Таллінна. З літа 1928 р. Леандер Рейо очолив місцевий осередок "Союзу оборони Естонії" - "Kaitseliit", він також встановив контакти з підпіллям інґерманландських фінів по інший бік кордону, у РСФСР, де в цей час починалася колективізація, організував доставку забороненої більшовиками літератури та листівок, не раз таємно переходив кордон і здійснював інформаційно-пропагандивні акції в приватних будинках керівників антибільшовицького спротиву на східному березі річки Луга.

Як не дивно, але Леандер Рейо виправдав своє "королівське" звання і довів усім своїм життям, що він як патріот Інґрії та Естонії вимушений був пожертвувати своїм життям заради батьківщини. Так, у ніч на 2 грудня 1931 р. в будинок Леандера Рейо постукали двоє людей. Як згадує його дружина Лінда Рейо, одного з "прибульців" її чоловік знав особисто - тому і пішов з ними. Уже на шляху до кордону Рейо зрозумів, що це пастка, організована більшовицькими спецсліжбами для його ліквідації. "Король Інґерманландії" дійшовши до берега річки став пручатися заїжджим чекістам, і під час спроби втечі був важко поранений. Вже зранку 2 грудня хтось з селян селища Кулла на снігу знайшов тільки його закривавлені іменні рукавиці. Сам Леандер Рейо безслідно зник... Естонська влада провела розслідування, проте не змогла зробити однозначних висновків. Було висловлено припущення, що популярний громадський діяч з яскраво вираженими антикомуністичними поглядами, схильний до інґерманландського самостійницького руху, був викрадений совєцькими спецслужбами, хоча не виключалося, що він сам перейшов кордон і вже в СССР був арештований або вбитий. Восени 1932 р. естонським письменником Арнольдом Ару була написана п'єса "Ingeri Kuningaks", де висловлювалася версія, що Леандера Рейо заманив у пастку зрадник, який перейшов на бік більшовиків.

Лише нещодавно, в середині 1990-х рр., після відкриття доступу до архівів КГБ, стало відомо, що його взяли в ході чергової "шпигунської справи", інспірованої сталінським керівництвом, в числі так званих "поплічників білофінської розвідки". З джерел відомо, що Леандер Рейо до сотаннього дня свого життя не знав, що до нього були направлені совєцькі агенти, які повинні були вмовити його перейти кордон з СССР. Це їм вдалося, проте в якийсь момент Рейо, зрозумівши, що потрапив у пастку, намагався чинити опір, але був поранений і насильно доставлений до катівень Ленінграду. 19 червня 1932 р. Леандера Рейо було розстріляно в числі інших лідерів інґерманландського антибільшовицького підпілля, ще 117 осіб заслали в Казахстан та на Алтай. У 1940 р. після "мирної окупації" більшовиками Естонії, кремлівські службісти взялись і за дружину Леандера Рейо, пані Лінду - жінка була засуджена на 16 років таборів ГУЛАГу в Забайкаллі, а їхній 13-річний син Лейно, в якості "принца Інґерманландії" загинув під час нещадного совєцького бомбардування Таллінна в 1944 р.

"Своє завдання ви знаєте, - говорив влітку Леандер Рейо, звертаючись до своїх прихильників в Нарві, - будити віру в майбутнє Інґерманландії. Вчіть навколишніх повазі до свого народу, мови любові і старим звичаям... Не забувайте про минувшину, будуйчи сьогодні своє завтра! У наш час віра необхідна, бо вона має повести нас вперед!". Спи спокійно, герой Естонії та Інґерманландії! Ми пам'ятаємо твій героїчний подвиг!

 

© Калєв КОРПІНЕН