Нова Людина проти лібералізму і марксизму

Час людського розвитку показує, що кожен вік має володіти своїм особливим людським типом. Його неодноразово можна дізнатися вже по властивому йому зовнішньому обличчі. Але особливо різко носій нового духу, піонер світогляду виділяється, перш за все, за своїм характером. Нічого більш тотального, що зачіпає всі сфери людського життя великого світогляду, до сих пір не було...

Перший і єдиний образ цього - націоналістичний принцип життя народу. Так стає абсолютно ясно, що носії боротьби за цю думку, що принесли їх життя та їх боротьбу для особливої мети, представляють новий людський тип. У різкій протилежності до них, ліберальниа людина минулого століття. Коли французька філософія XVIII-го ст. надавала ліберальному духу тверді основи в системі, вона одночасно облаштовувала ліберальну людину. Відповідно вченню просвітницької філософії виникало поняття індивідуума. Індивідуум хотів незалежності від світу і природи, від народу і країни. Він не знав внутрішніх зв'язків. Він був носієм поняття "людство". Його дія брала початок виключно з інтелектуальних очікувань, і, отже, з раціонального мислення. Розум переважував почуття. Такі відмовлялися від супутньої думки і дії почуття, висміюючи це як "ідеалізм", під яким вони розуміли щось нереальне, зніжене і романтичне. У людини не стало віри, так як вона виявилася витіснена розумом. Знання було всім, а характер нічим, бо знання задавали прибутковість твердості характеру.
Зважаючи на свою матеріалістичну установку, його кінцева мета повинна була бути спрямована на наживання земних благ. При успіху ліберально-матеріалістичну людину ніколи не цікавило питання "як?", тільки лише "що?". Якщо то потрібно, він йшов по трупах заради придбання цих матеріальних благ. Такий дух повинен був послідовно привести до анархії. Природний інстинкт людини ще стримував суспільний устрій. Коли лібералізм безмовно розмірковував чи діяв анархічно, жид як носій марксистської думки хотів прискорити процес розпаду через організацію класової боротьби. Вона повинна була привести до того, що суспільство роздере саме себе, а разом з тим і всякий порядок. Людський тип лібералізму і марксизму - це людина маси. Особливо виразно ми бачимо це на прикладах сьогоднішніх Сполучених Штатів Північної Америки і Московії. Маса - це довільне підсумовування людей. Вона виникає через неорганічне скупчення окремих індивідів. Вона - неорганічна. У неї немає духу, тільки настрій. Узагальнено, маса означає хаос. Її існування спирається на випадок. Взаємні зв'язки окремих людей дуже просторі, і відбуваються лише зовні. Це більша спільність інтересу. Якщо вона закінчується, то кожні взаємні зв'язкі між людьми рвуться.
Отже, маса - це купка людей, але аж ніяк не суспільство людей. Протилежність маси - народ. Народ виникає органічно. Він виростає. Зв'язок між людьми даний народу зсередини. Почуття згуртованості створює спільність. Мислення, погляд на світ, погляд на життя маси можуть бути протилежними, але в народі все це згладжується. У народу є історична мета, життєве завдання, того, чого у маси ніколи не буде. В ім'я досягнення цієї історичної мети думка вождя сама собою вибудовується в народі. Керівництво маси обумовлено настроєм. Ми спостерігали за цим в ліберально-марксистську епоху, коли уряди і парламентські масові ватажки змінювалися одні за іншими. Тому у вождя маси немає власної волі, цілі та стійкості. Він ніколи не зможе бути особистістю. Справжній вождь народу виходить з народу і природним чином пов'язаний з ним. Він - інстинктивний виконавець свідомої або часто несвідомої народної волі (наприклад, Бісмарк був висунутий не якою-небудь партією, а виконавчим зусиллям народної волі). Вождь несе в собі ознаки свого народу, він - тип свого народу. Тісний зв'язок зі своїм народом допомагає історичній пам'яті тисячоліть оживати в ньому. Він - особистість зі словом на устах. Націоналістичний рух і світогляд ставлять на чільне місце особистість, в той час як лібералізм і марксизм, де завжди вигравала більшість (маса), обділені нею. Вони віддають перевагу кількості, ми ж - якості. Особистість націоналістичної людини оцінюється відповідно до його вмінням, здібностям. Не знання і не багатство, а добре поставлений характер служить мірилом. При оцінці вождя на передній план завжди виноситься питання: що він робить для спільності? Наш світогляд має на увазі те, що нова людина, і, зокрема, новий вождь, буде особистістю. Його відмітними якостями повинні бути: почуття товариства і осмисленість жертви. Відправна точка його етики: минуле!
Кожна пропаганда світогляду безцільна, якщо вона ведеться лише словами. Справи говорять переконливіше. Якщо наш рух приречений жити вічно і перемагати, не тільки будучи політичною партією всередині держави, а й будучи світоглядом в народній душі, то кожен носій руху, і, в особливій мірі кожен вождь повинен відображати цей світогляд на власному прикладі. Те, що цей світогляд зведено на всі часи не викликає сумніву, так як людина в його основній сутності здорова і таким чином готова до додання форми нового типу людини. Як виконавчий орган руху, імперська освітня установа (нім. Reichsschulungsamt) вкаже шляхи, що ведуть до формування нової людини.

 

© Отто ГОДЕС