Карл-Гайнц Гоффманн і німецькі націонал-революціонери

Карл-Гайнц Гоффманн народився в сім'ї лікаря, який загинув на полях Другої світової війні. Кілька років жив на сході Німеччини, в місті Кала. Навчався на дизайнера порцелянових виробів. Вступив до Мюнхенської академії мистецтв. У підлітковому віці відвідував Туреччину, Іран, Індію. Організував спортивно-технічне товариство. Ще в юності захопився ідеями націонал-соціалізму. Першу публічну акцію такого характеру здійснив у 1968 р., публічно з'явившись в уніформі "Lüftwaffe". Контактував з напівпідпільною ультраправою організацією "Stalhelm". Захоплювався Адольфом Гітлером і його політикою...
"Нерозумно було б заперечувати велич Адольфа Гітлера. Безумовно, він зробив багато такого, що нам потрібно сьогодні", - вважав Гоффманн. Погляди і культурний тип Гоффманна копіювали установки NSDAP і особливо нацистських штурмових загонів з деякою поправкою на умови післявоєнної ФРН.  У своїй програмній роботі він акцентував в якості ключового есесівське поняття "вірність" (нім. Treue) протиставляючи його "зрадництву" (нім. Verrat). Характерно, що видне місце в поглядах Гоффманна займав антиамериканізм, оцінка США як другого, після ССРСР ворога Німеччини, що порушує її суверенітет. Періодично прослизали і симпатії до ультралівих радикалів як до гідних супротивників. Нагадаємо, що 1970-ті рр. були піком післявоєнного політичного терору збоку ліворадикальних угрупувань.
У 1973 р. Карл-Гайнц Гоффманн організував правоекстремістське воєнізоване угруповання свого ж імені. Фінансування було отримано від видавця-неонациста Герхарда Фрея, який згодом взяв на себе покриття головних судових витрат Гоффманна. Оперативним союзником Гоффманна - на загальній основі антисемітизму - виступали палестинські терористичні організації. Гоффманн мав місця базування в таборах "Організації звільнення Палестини" в Лівані. Група займалася спортивними тренуваннями, вела неонацистську пропаганду, нападала на лівих активістів і громадян ФРН єврейської національності. Влаштовувалися масові бійки і зіткнення з поліцією, в яких сам Гоффманн неодмінно брав участь. Активісти, починаючи з Гоффманна, неодноразово арештовувалися і притягувалися до адміністративної відповідальності. Піком екстремістської активності став 1980-й р. Так, 26 вересня 1980 р. студент Гундольф Келер, бойовик групи Гоффманна, привів у дію вибуховий пристрій на профспілковому фестивалі в Мюнхені. Загинули 13 осіб, у тому числі й сам виконавець теракту. 19 грудня 1980 р. був убитий Шломо Левін, один з керівників єврейської громади Нюрнберґа. За версією слідства, вбивство скоїв Уве Берендт, заступник Гоффманна у Військово-спортивній групі при співучасті Гоффманна. Однак через втечу і самогубство Берендта при нестачі доказів щодо Гоффманна довести обвинувачення не вдалося.  У тому ж 1980 р. Гоффманн і його група підозрювалися в причетності до вибуху на вокзалі в Болоньї. Довести причетність західнонімецьких неонацистів не вдалося (провина італійських неофашистів також викликає сумніви), але саме це склало імідж Гоффманна як лідера ультраправої терористичної організації, задіяної в системі "Gladio"... Нагадаємо читам, що операція "Gladio" (лат. Gladius, меч) - найменування таємної спецоперації НАТО по створенню в Італії та інших країнах Європи після Другої світової війни мережі так званих "залишених позаду" (англ. stay behind) організацій, покликаних протистояти передбачуваному вторгненню країн Варшавського договору в Західну Європу. Особливий акцент ставився на підтримку ультраправих та колишній нацистський і фашистських функціонерів, що могли об'єднати навколо себе та організувати майбутній спротив комуністичній навалі. Операція "Gladio" оповита мороком найрізноманітніших вигадок та нісенітниць, що й досі приховують істині деталі напруженої військово-політичної гри західних та радянських спецслужб.
Характерно, що до кінця 1980 р. Гоффманн спробував змінити уявлення про себе. В інтерв'ю часопису "Der Spiegel" він відмежовується від нацизму, спростовував екстремістський характер своїх ідей і дій і позиціонувався як "прагматичний прогресист". Хоча його репутація давно говорила за нього... 16 червня 1981 р. Гоффманн був заарештований в аеропорту Франкфурта-на-Майні. Йому інкримінували напад, акти вимагання, зберігання зброї та вибухівки, незаконне позбавлення волі, підробка документів. У 1984 р. суд Фюрта засудив Карла-Гайнца Гоффманна до 9 років та 6 місяців тюремного ув'язнення. Відбував покарання в Байройті. Звільнений достроково в 1989 р. на підставі зразкової поведінки і відмови від соціально небезпечних намірів. Гоффманн повернувся фактично в іншу країну. Падіння Берлінської стіни, а потім і комуністичного режиму, возз'єднання Німеччини, кардинальні зміни в Європі і у всьому світі зробили неактуальними ідеологічний курс нацизму, що уосолблювався Гоффманном - антикомуністичний і антирадянський. Зміна загальнополітичної обстановки не сприяла політичній активізації Гоффманна.
Після звільнення з в'язниці Карл-Гайнц Гоффманн активно зайнявся бізнесом. Разом з дружиною Франціскою він організував мережу будівельних компаній в Нюрнберзі і околицях. Після возз'єднання Німеччини Гоффманн побував у місті Кала, розташованому на території колишньої НДР, відвідав батьківський дім. Зайнявся будівельним і реноваційним бізнесом в Тюрінґії. Став інвестором, придбав нерухомість. У 2004 р. Гоффманн придбав садибу в Корен-Залісе і віддав її під правління некомерційного довірчого фонду. Отримав субсидію від саксонських регіональної влади на обслуговування історичного пам'ятника. Займається також свинарством. Гоффманн володіє антикварними магазинами в Нюрнберзі та Мюнхені. Його ресторан перетворений на місце неонацистських зібрань.
Важливо згадати, що у ході політичної кризи в Україні Гоффманн зайняв прокремлівську позицію, звинувативши німецьку пресу в розпалюванні антиросійської істерії, а владу - в лицемірстві. Також він направив відкритий лист президенту РФ Владіміру Путіну, в якому висловив йому свою підтримку і визнав законним кримський референдум, а також запевнив Путіна, що переважна частина населення Німеччини виступає проти розриву відносин з РФ.
 
© Карпатська СІЧ