Іспанський шлях вирішення проблеми баскського націоналізму

Сучасні міжнародні відносини характеризуються стрімким зростанням значення національної політики, що значною мірою пов’язано з активізацією етнонаціональних конфліктів у світі. Це надає актуальності проблемам дослідження націоналізму, адже саме конфлікти на етнонаціональному ґрунті є однією з найпоширеніших причин збройних зіткнень. Такі конфлікти демонструють загрозливу здатність виникати всюди, де відкрито чи латентно відбувається конкуренція між різними етнічними групами за контроль над територією держави або її частинами. У тих випадках, коли безпосереднім об’єктом суперечок стає держава, етнонаціональні конфлікти становлять особливу загрозу не лише для її цілісності, а й для функціонування усієї системи міжнародної безпеки.

Метою нашого наукового пошуку є аналіз баскського націоналізму як політичного феномену та його впливу на розвиток конфлікту в Іспанії. Історія теоретичних досліджень нації і націоналізму налічує не один десяток років. Ще в XIX ст. – на початку XX ст. спостерігалися перші спроби теоретичного осмислення відповідних явищ у житті суспільства, здебільшого пов’язаних з ідеологічною і політичною кон’юнктурою того часу. На основі вивчення та аналізу літератури і джерел за темою наукового дослідження можна стверджувати, що проблема суті та еволюції баскського націоналізму, на відміну від наукових розробок проблематики націоналізму загалом, залишається на сьогодні малодослідженою.
У 1990-х рр. спостерігається пожвавлення інтересу до проблем націоналізму, що спричинило появу теоретичних розробок, які поглибили наукове розуміння проблеми, сприяли вивченню нових її аспектів, і водночас дали змогу подолати окремі упередження й стереотипи щодо націоналізму як предмета наукового аналізу. Серед великої кількості теоретичних і прикладних наукових розробок західної політичної науки у цій галузі слід звернути особливу увагу на монографію зарубіжного дослідника Ентоні Сміта "Теорії націоналізму". Крім того, з останніх наукових досліджень варто виокремити роботи: Бенедикта Андерсона, Джона Армстронґа, Пітера Браса, Ернста Ґелнера, тощо. В українській інтелектуальній традиції інтерес до націоналізму також має досить довгу історію, проблема увійшла в коло наукових інтересів таких аналітиків як: Іван Лисяк-Рудницький, Володимир Старосольський та інші. З новітніх досліджень національної проблематики слід виокремити праці: Георгія Касьянова, Ярослава Грицака та Юрія Шаповала.
Дослідження ж з проблеми вирішення питання щодо баскського націоналізму є в Україні до певної міри вузьким, проблематика розглядалася лише на рівні публіцистичних статей та оглядів. Натомість в західній науковій думці дослідження баскського націоналізму представлені широко. Слід виокремити дві узагальнюючі праці, автори яких доволі об’єктивно підходять до аналізу націоналізму в Країні Басків: перша – німецького дослідника Курта Рьомгільда "Націоналізм та етнічна ідентичність в "іспанській" Країні Басків", яка містить ґрунтовний аналіз баскського націоналізму, друга – австрійського етнолога Франца Валандро "Нація націй", в якій аналізуються складні та не позбавлені суперечностей відносини між націями (зокрема баскською) в межах Іспанської держави. Дана проблематика природньо надзвичайно широко досліджується в баскській та іспанській наукових думках. Особливу увагу тут заслуговують праці таких дослідників як Андер Гурручага, Хосеба Цулаіка, Хосе Діезна.
Іспанія є благодатним полігоном для вивчень різних типів регіонального націоналізму: від помірного до радикального, в тому числі в регіоні присутні націонал-сепаратичні та терористичні рухи. У цьому відношенні виділяється Країна Басків (Басконія або Еускаді) – автономна область Іспанії, де в найбільшій мірі представлені різноманітні різновиди регіонального націоналізму. На баскському матеріалі добре проглядаються ідеологія і політика різних типів націоналізму. Націоналізм тут активно проявляє себе в так званому баскськомуконфлікті – протистоянні значної частини Країни Басків іспанському уряду. Варто відмітити, що баскський націоналізм має глибокі історичні корені і пов’язаний з етнокультурним своєрідністю баскських провінцій, що тягнуться вздовж Біскайської затоки і охоплюють територію по обидві сторони Піренеїв. В Іспанії баски населяють провінції Гипускоа, Біскайя, Алава, Наварра. У баскських провінціях, як свідчать джерела налічується близько 3 млн. жителів. Майже 40 років баски продовжують вести боротьбу за відновлення своїх прав. Початок вирішення проблеми на рівні держави відноситься до 1970-х рр. Так, 8 грудня 1979 р. був прийнятий закон про статус автономії Країни Басків, за яким провінції Алава, Ґіпускоа і Біскайя увійшли до складу Регіонального автономного об’єднання Країни Басків.
Найбільш відчутна і відома частина цього конфлікту – діяльність терористичної радикально-націоналістичної організації "ЕТА" (баск. Euskadi Ta Askatasuna), яка веде боротьбу за відділення Країни Басків від Іспанії, саме діяльність цієї організації стала однією з головних проблем для держави. У формування входить група молодих людей, яка відокремилась від Баскської націоналістичної партії та вирішила вести самостійну боротьбу за незалежність за допомогою зброї. Вперше "ЕТА" заявила про себе 7 червня 1968 р., здійснивши теракт, в результаті якого загинув поліцейський Хосе Пардінес. На рахунку у "ЕТА", згідно з останніми даними, 858 жертв. Найкривавіший теракт організація здійснила в 1987 році, підірвавши начинене вибухівкою авто на парковці в супермаркеті "Hipercor" в Барселоні. Тоді загинула 21 людина. З часом організація перетворилася в терористичну групу, яка з кожним роком втрачала підтримку самих же басків. У 2012 р. іспанські силовики фактично обезголовили "ЕТА", заарештувавши її керівників. Іспанські спецслужби у співробітництві з французькими колегами заарештували десятки її членів, авторитетних політичних та військових лідерів, бази організації були розгромлені. Ці та інші заходи серйозно послабили "ЕТА", але жорсткі заходи не вирішили проблему, і радикально налаштовані баски не припиняють своєї збройної боротьби. Іспанія продовжує пошук шляхів виходу зі складної ситуації. Центральна влада відмовляється розширювати автономію регіону, вважаючи, що Країна Басків і так користується правами, яких не має жодна інша провінція Іспанії. Іспанський уряд відмовляється вести переговори з радикальними прибічниками баскської незалежності, заявляючи, що з ними "всі шляхи для діалогу закриті". Розумний компроміс і водночас жорстка боротьба з бойовиками дозволяє впоратися з насильством і вийти з глухого кута протистояння центральної влади та регіонального націоналізму. Однак поки що в Мадриді не готові сісти за стіл переговорів.
Країна Басків в якості автономного регіону користується широкими правами: її жителі обирають власного президента і свій парламент, в регіоні діє власна система податків, є власні поліцейські сили, влада регіону здійснює контроль за ситуацією у сфері освіти, а викладання в школах ведеться баскською мовою, більшість радіостанцій і телеканалів, що віщають в краї, також ведуть свої передачі баскською мовою. Однак незважаючи на це, існуючий конфлікт у Країні Басків – один з найбільш помітних у сучасній Західній Європі. В основі конфлікту – прагнення частини екстремістськи налаштованих басків добитися повної незалежності. Основна мета сепаратистів – створення незалежної "Великої Еускаді – Країни Басків", яка повинна включити ряд провінцій північної Іспанії, південної Франції та іспанську область Наварра.
Таким чином, вивчення іспанського досвіду на шляху до вирішення проблеми етнічного конфлікту привертає увагу міжнародної громадськості. Здобутки та прорахунки іспанської влади потребують додаткового аналізу, в силу остаточного невирішення проблеми, а також наявності етнічного розмаїття населення країни, його історичних традицій, а також з причини диспропорцій в економічному розвитку окремих регіонів.

 

© Віолетта ЧИЖ