Лінії розлому: хто і чому розколює Європу прямо зараз

Майже 2 місяці тому, 16 вересня 2016 р., в Братиславі відбувся неофіційний саміт лідерів країн-учасниць ЄС. На думку організаторів, цей захід мав продемонструвати згуртованість і життєздатність європейського політичного проекту, незважаючи на рішення Великої Британії залишити шляхом "Brexit" славнозвісний Європейський Союз. Однак реальність може внести серйозні корективи в цей сценарій. Події останніх тижнів висвітили наявність серйозних конфліктів всередині самого міждержавного утворення, яким є ЄС, тож на думку багатьох політичних аналітиків деякі з яких можуть виявитися непереборними...

Традиційний поділ Європи на Західну і Східну ("Стару" і "Нову") в умовах розмаїтіття нинішніх криз стає занадто примітивним. Структура сучасного ЄС нагадує мау тектонічних розломів, де яскраво виражені 5 сейсмічно активних зон, про які поговоримо нижче.
1) Вишеградська група. Регіональне об'єднання 4-х країн Центральної Європи - Чехії, Польщі, Мадярщини та Словаччини. Їх об'єднує нелюбов до мігрантів (Мадярщина і Словаччина оскаржують законність рішення Єврокомісії про розподіл біженців для країн ЄС на підставі системи квот), брюссельського диктату і будь-яким спробам федералізації міждержавного альянсу. При цьому країни Вишеградської групи готові підтримати ідею створення єдиної європейської армії, яку зараз активно просувають Німеччина і Франція, але за умови, що одним з головних завдань військового формування буде захист зовнішніх кордонів від припливу біженців з країн мусульманського світу. На саміті в Братиславі Вишеградська група представила свій власний проект реформи ЄС, який помітно відрізнявся від пропозицій Єврокомісії та країн-засновниць організації (прем'єр-міністр Мадярщини консерватор Віктор Орбан пропонував зменшити повноваження Єврокомісії, а прем'єр-міністр Польщі Беата Шидлова вважає за необхідне підвищити роль національних парламентів).
2) "Натівці/антинатівці". Виникнення в порядку денному ЄС питання про військову інтеграцію альянсу відразу виокремило із загальної групи 3-х ідеологічних "відщепенців": Латвію, Литву та Естонію. Як повідомила днями президент Литви Даля Ґрібаускайте, країни Балтії заблокують ідею європейської армії, якщо вона буде дублювати функції НАТО. Неважко припустити, що ослаблення ролі НАТО в регіоні для згаданих 3-х держав буде означати, в першу чергу, необхідність переглянути свою позицію щодо агресивних дій РФ в Україні та Сирії, оскільки захист східного кордону ЄС та НАТО навряд чи виявиться головним пріоритетом в політиці безпеки Брюсселя. Як уже повідомлялось раніше, під керівництвом Верховного представника ЄС із питань зовнішньої політики Федеріки Моґеріні розроблений проект нової зовнішньополітичної стратегії для усіх країн-учасниць ЄС. На відміну від попередніх подібних документів в цей раз відносини з РФ представлені як "стратегічний виклик", а не "основна загроза". При цьому, самій антимосковській проблематиці приділено лише одну з 56 сторінок документа! Втім, проти ідеї європейської армії можуть збунтуватися і країни, які до сьогодні вважали за краще зберігати військовий нейтралітет. Так, вже 6 з 28 держав ніколи не були членами НАТО (Австрія, Ірландія, Кіпр, Мальта, Фінляндія, Швеція), тож створення всередині ЄС аналога трансатлантичної організації буде означати для всіх країн ЄС збільшення витрат (стартовий бюджет проекту на 2017-2019 рр. може скласти 90 млн. євро!), а також додаткове посилення політичного впливу Франції та Німеччини на інші країни, під патронажем яких військова інтеграція повинна відбуватися.
3) Середземноморський клуб. Варто нагадати, що ще за тиждень до Братиславського саміту в Афінах пройшла неформальна зустріч лідерів 7 країн Середземномор'я - Греції, Франції, Італії, Іспанії, Кіпру та Мальти. Приводом для збору "Середземноморського клубу" (європейські ЗМІ охрестили захід як "Club Mediterranean") стало необхідне вироблення спільної позиції з питань міграційного кризи, від якої країни Південної Європи страждають найбільше. До того ж, ця "сімка" хоче переглянути економічні установки ЄС - згадані країни традиційно зазнають труднощів з виконанням союзницькх вимог про ліміти бюджетних дефіцитів і високе безробіття (особливо, серед молоді).
4) Європейські диверсанти. Представники цієї групи європейської політичної еліти в Братиславу формально не були запрошені, але думати і говорити про них будуть постійно... Йдеться про лідерів численних ультраправих партій, які стрімко набирають популярність в Європі. Найбільшу загрозу формально зараз представляє керівник опозиційної французької партії "Національний Фронт" Марін Ле Пен, яка обіцяє в разі своєї перемоги на президентських виборах організувати референдум з питання виходу Франції з Євросоюзу за зразком британського "Brexit". Інша потенційна загроза європейському проекту - набирають вплив італійські євроскептики з "Руху п'яти зірок" - мета їхньої програми є організація референдуму про вихід Італії з валютного союзу єврозони.
5) Балтійське братство. Тема відносин ЄС з РФ не була основною під час проведення Братиславського саміту, але в контексті обговорення долі Європи до неї зверталися. Так, на рівні ЄС вже проходять неофіційні переговори про можливість пом'якшення антикремлівських санкцій, а найактивніший опір такому рішенню поки надають країни Балтії, народи і уряди яких співчувають Україні, що страждає вже 2-й рік від московської агресії в Криму та на Донбасі. Втім, і цей, здавалося б, монолітний блок при бажанні можна дробити. Міжнародні оглядачі не залишили без уваги той факт, що канцлер Німеччини Анґела Меркель в свою програму політичних гастролей, спеціально присвячених Братиславському саміту, з усіх країн Балтії включила тільки Естонію. Це сприймається як знак, що якщо Євросоюз візьме за модель розвитку принцип "Європи двох швидкостей", то саме у Таллінна буде найбільше шансів долучитися до групи "високошвидкісних", слідом за Берліном, Парижем та їхніми сателітами.

 

© Алєксандра ГЛУХІХ