Становлення федерації в Австралії

У наші дні Австралійський Союз (англ. the Commonwealth of Australia) - одна з найбільш динамічно розвинених держав світу, що входить до "Великої Двадцятки" або "G-20". Проте, ще в XIX в. зелений континент складався з декількох економічно і політично розрізнених колоній зі своїми адміністраціями, правом, податковими кодексами і навіть різною шириною залізничної колії.

Проблема консолідації австралійських колоній та етапів федерального руху отримала висвітлення в працях видатних австралійських та британських істориків (Р. Гаррана, Г. Ґілбса, Е. Бартона, С. Ґріффіта, Г. Парку, С. Беннета, Б. Галліґана, Дж. Гадсона та інших). Однак сучасна українська наука дане питання практично не розглядає.
Отже, зародження австралійського федерального руху можна віднести до 1840-х рр., коли колонії Новий Південний Вельс і Земля Ван-Дайм уклали угоду про взаємне звільнення від сплати мита на товари. Однак британське Міністерство у справах колоній заборонило цю угоду, хоча внутрішньоколоніальні фінансові бар'єри заважали нормальному розвитку торгових відносин. У першій половині XIX ст. всі протести і заперечення відсилалися в Лондон морем, що значно затримувало прийняття внутрішньоавстралійських рішень. У 1846 р. губернатор Нового Південного Вельсу Чарльз Фіцрой запропонував призначити посадову особу на материку з правом затвердження місцевих актів (так звана посада австралійського генерал-губернатора). Запропонована була і конституція для провінцій Австралії - Вікторія і Новий Південний Вельс, яка передбачала створення двопалатного законодавчого органу. У 1849 р. губернатору Нового Південного Вельсу було присвоєно звання генерал-губернатора всієї Австралії, проте без права скликати загальноконтинентальну Генеральну асамблею, тобто місцевий парламент.
На якийсь час питання про федералізм на урядовому рівні відійшов на задній план, хоча серед політичних і громадських діячів того часу виникало чимало пропозицій про заснування в тій чи іншій формі союзу австралійських колоній. У 1870 р. в Мельбурні на одній з конференцій прихильників федералізації була висунута ідея про створення континентального митного союзу з єдиним тарифом; ідея була підтримана навіть урядом Великої Британії, але податкова політика Нового Південного Вельсу і Вікторії виявилася несумісною. На прохання прем'єр-міністра провінції Вікторія в 1883 р. в Сіднеї була скликана парламентська Конвенція, в якій були представлені всі австралійські колонії. Прем'єр-міністр провінції Квінсленд висунув проект Федеральної ради Австралії, що в результаті отримало королівське схвалення і було прийняте як Австралійський конституційний акт у 1885 р. в усіх колоніях, крім Нового Південного Вельсу. Однак Федеральна рада володіла тільки законодавчими функціями, що ускладнювало процес побудови справжньої федерації за прикладом північноамериканського домініону Канада. Федеральна рада збиралась до 1899 р., і до початку ХХ ст. прийняла кілька важливих рішень щодо судового устрою та риболовлі в австралійській акваторії, проте повноцінним загальфедеральним органом так і не стала.
Наступним важливим етапом на шляху федералізації Австралії стала конференція прем'єр-міністрів колоній в Мельбурні (1899 р.), на якій було прийнято рішення про скликання Національної Конвенції в Сіднеї. На її засіданні 2 лютого 1891 р. були присутні делегати від усіх колоній, які обговорювали фундаментальні вимоги до єдиної австралійської Конституції, що передбачала законодавчу владу у вигляді двопалатного федерального парламенту і виконавчу у складі: генерал-губернатор та рада міністрів, що засідають в парламенті і залежні від нижньої Палати представників. Однак через суперечності між колоніями процес не був доведений до свого логічного завершення. Наступна і друга за рахунком, після сіднейської, офіційна Національна Конвенція по створенню єдиної австралійської Конституції відкрилася 22 березня 1897 р. під головуванням прем'єр-міністра Південної Австралії Чарльза-Камерона Кінґстона. Основною проблемою стало те, що великі провінції не хотіли рахуватися з інтересами інших. Проте, 22 квітня 1897 р. проект Конституції був схвалений і переданий на обговорення парламентам колоній. З рештою, 3 червня 1898 р., як і планувалося, пройшли референдуми в Новому Південному Вельсі, Вікторії і на острові Тасманія, а 4 червня 1898 р. в Південній Австралії. Скрізь законопроект був схвалений, за винятком Нового Південного Вельсу, де голосування пройшло успішно лише після внесення ряду місцевих поправок та зауважень. У 1900 р. делегації від усіх австралійських колоній попрямували до Лондона для представлення проекту загальноавстралійської Конституції. Там стало зрозуміло, що британський уряд має намір скасувати низку положень законопроекту, однак після парламентських дебатів 9 липня 1900 р. закон отримав схвалення і був підписаний королевою Вікторією І, яка проголосила появу Федерального Союзу Австралії з 1 січня 1901 р.

 

© Іван ТЕТЕРЕВ