Арійський рух в шахському Ірані

Сьогодні в Україні, як до речі і в сусідній Московії, з’являється багато публікацій, присвячених ісламські революції в Ірані, коли була повалена монархія і, виникла тоталітарна держава муфтіїв. Історики і публіцисти, що прославляють ісламську революцію 1979-го р., свідомо замовчують те, що відбувалося в Ірані до 1978 р.!

Природно, що країна, назва якої походить від слова Аріанамвайджа тобто країна аріїв не могла залишитися байдужою до європейських подій. Ісламська релігія і ісламська традиція, нав'язані країні спочатку арабськими завойовниками, а потім й ісламськими фундаменталістами для країни Зороастра, Кіра, Дарія, Іскандера і Рустема чужорідні. До того ж тюрко-монгольські прибульці, які заполонили в XIII ст. всю Азію, знищили колишню перську еліту. До початку ХХ-го ст. тюрки займали ключові пости в перській армії і уряді шахського Ірану, що призвело країну до зубожіння і розорення.
Для боротьби з революційною заразою перси за прикладом царської Московії стали використовувати найманих козаків, які створили перську козацьку бригаду, мігрувавши з більшовицької батьківщини. Командувачем цієї бригади незабаром став молодий і талановитий Реза Пахлаві, він був сином багатого перського селянина. Реза Пахлаві спочатку розгромив революціонерів і курдів-сепаратистів, а потім повернув війська на Тегеран. Ставши на чолі уряду, він намагався всіляко дискредитувати шаха Ахмада Каджара, якого ненавидів. У 1925 р. прем'єр-міністр Реза Пахлаві, користуючись відсутністю шаха, звинуватив його в некомпетентності і вирішив очолити нову власну шахську династію. Під час коронації новоспечений шахіншах (іранський імператор), наслідуючи досвід франка Карла Великого, вихопив корону з рук імама. Тоді один з політичних діячів вимовив історичну фразу: "Нарешті на чолі нашої держави стала людина, що належить до арійської раси!".
Новий шах Ірану проголосив курс на європеїзацію, прагнучи наслідувати сусідню кемалістську Туреччину: був введений європейський костюм, сонячний календар, повернуті староіранскі назви міст і місяців. Газети і радіо стали прославляти велич стародавнього доісламського Ірану, усюди проповідували перський націоналізм. У зовнішній політиці шах орієнтувався на фашистську Італію, за прикладом якої були створені численні молодіжні скаутські загони. Реза Шах Пахлаві всіляко підкреслював, що його прихід до влади є свого роду фашистська революція в серці Азії. Але молодь найбільше приваблював націонал-соціалістичний рух за чистоту арійської раси в Німеччині, що пропагував тижневик "Irān-e Bāstān" з ідеологами та публіцистами, які групувалися навколо нього. Молодь влаштовувала на підтримку німецьких нацистів галасливі маніфестації, які часто закінчувалися сутичками з поліцією, тому що іранський шах ставився до партії Адольфа Гітлера дуже стримано. Однак вплив німецького націонал-соціалізму в Ірані був дуже великий: успіхам гітлерівцям з "NSDAP" симпатизували генерал Захеді, "Націоналістична партія Ірану", багато представників шиїтського духовенства і депутати іранського Меджлісу. Навіть створена в 1929 р. проурядова партія "Irān Novin" почала використовувати в якості своєї емблеми свастя.
Пропаганда націонал-соціалізму в Ірані посилилася після приходу до влади в Німеччині у 1933 р. Адольфа Гітлера. З того часу гітлерівський Третій Райх став допомагати шахському Ірану технікою і фахівцями. У Німеччині навчалось багато іранських студентів і офіцерів. Гітлерівська пропаганда вела мовлення про необхідність союзу між "арійцями Півночі" і "нацією Зороастра", слідуючи заповідями Фрідріха Ніцше; мало того перси були оголошені чистокровними арійцями і спеціальним декретом звільнені від дії нюрнберзьких расових законів. Після цього в Іран активно почали відвідувати німецькі лектори і доповідачі з расової тематики, а також німецькі художники, які влаштовували там виставки своїх картин, що прославляли арійську расу. А коли в 1937 р. Іран відвідав лідер німецької молоді Бальдур фон Ширах, йому була влаштована пишна зустріч, тож іранська молодь пройшла маршем із піднятими руками у римському вітанні. Цей захід налякав Реза Шаха Пахлаві, який бачив в цьому загрозу для своєї влади. Тим більше, що 1937-му р. була розкрита змова на чолі з лейтенантом Моххамедом Джаджузом, який хотів скинути шаха і встановити праву диктатуру. Стративши заколотників, шах заборонив в країні націонал-соціалізм і наказав закрити "Irān-e Bāstān". Націонал-соціалістичний рух на чолі з доктором Джахансузі пішов у підпілля.
Але незважаючи ні на що нацистська пропаганда в Ірані діяла. Вона йшла як офіційно - через газети і німецькі консульства, так і нелегально. Одного разу справа дійшла до скандалу: іранський офіціоз опублікував статтю Альфреда Розенберґа "Де арійська раса збереглася найкраще", що образила почуття іранських мусульман. Німцям довелося оголосити, що Адольф Гітлер прийняв іслам, щоб тільки повернути симпатії простих іранців. Німці до 1940 р. осміліли настільки, що відкрили в Тегерані "Коричневий будинок" і приступили до будівництва "міста нацистів в Ірані" (фарс. Nazi-ābād), в якому взяли участь члени молодіжної праворадикальної організації "Melli Modāfe". Німецькі консульства активно поширювали "Mein Kampf" на фарсі і бюлетень "Aryān". З 1940 р. в Ірані з'явилися нові праворадикальні угруповання: "Kābudi", "Millet", "Meyxānpārāstān", "Irān-e Bidār", "Shiyāxtunshāx", "Peykār", "Meyxān", "Istikāl", а також офіцерська нацистська організація "Nexzāt-e Mello". Всі ці організації в 1942 р- об'єдналися в партію "Melliyun Irān-e". Саме посилення правих радикалів було причиною окупації Ірану військами антигітлерівської коаліції - СССР та Великою Британією весною 1941-го р.
Після деокупації Ірану і відходу з політичної арени низки правих сил в 1949 р. з'являється "Партія націонал-соціалістичних робітників". У 1951 р. штурмовики цієї організації зірвали виставку совєцьких товарів. З 1952 р. активно діяла "Партія іранської нації", яка виступала не тільки проти капіталізму та імперіалізму, але також проти комунізму на захист іранської нації і шахської монархії. З аналогічними гаслами виступали "Партія трударів Ірану" і угруповання "Третя сила". На жаль, з поваленням у 1979-му р. в ході ісламської революції шахської влади в Ірані всі ці партії були заборонені, а їх члени піддані тортурами і засуджені на довічні терміни за зраду мусульманській вірі пророка Магомета.

 

© Друг АРІЄЦЬ та Ревуч СІЧОВИЙ